Деперсоналізація або дереалізація: що про це варто знати?

У багатьох людей у певний момент буває досвід деперсоналізації або дереалізації. Але коли ці почуття виникають постійно або ніколи не зникають повністю і заважають вашій здатності функціонувати, це вважається розладом деперсоналізації-дереалізації. 

Цей розлад частіше зустрічається у людей, які пережили травматичний досвід.

• Розлад деперсоналізації-дереалізації супроводжується відчуттям, що ви спостерігаєте за собою ззовні, або у вас є відчуття, що речі навколо вас несправжні, або те й інше. 
• Почуття деперсоналізації та дереалізації можуть бути дуже тривожними і можуть здаватися, що ви живете уві сні.
• Під час цих епізодів ви усвідомлюєте, що ваше відчуття відстороненості — це лише відчуття, а не реальність.
  Досвід і відчуття розладу може бути важко описати. 

Занепокоєння про те, що ви «збожеволієте», може змусити вас зайнятися перевіркою того, що ви існуєте, і визначенням того, що насправді є реальним і правдивим з відчуттів.

Симптоми деперсоналізації включають:

• Відчуття того, що ви сторонній спостерігач за своїми думками, почуттями, своїм тілом або частинами свого тіла
•  Відчуваєте себе роботом або не контролюєте свою мову чи рухи
• Відчуття, що ваше тіло, ноги чи руки здаються спотвореними, збільшеними або зморщеними
• Емоційне або фізичне оніміння ваших почуттів або реакцій на навколишній світ
• Відчуття того, що у ваших спогадах не вистачає емоцій, і що вони можуть бути вашими власними спогадами, а можуть і не бути.

Симптоми дереалізації включають:

• Почуття відчуженості або незнайомості з вашим оточенням — наприклад, ніби ви живете у фільмі чи уві сні.
• Відчуття емоційної відокремленості від людей, про яких ви дбаєте, ніби вас розділяє скляна стіна.
• Навколишнє, яке здається спотвореним, розмитим, безбарвним, двовимірним або штучним.
• Спотворення у сприйнятті часу, наприклад, недавні події, схожі на далеке минуле.
• Спотворення відстані, розмірів і форми об'єктів.

Епізоди розладу деперсоналізації-дереалізації можуть тривати годинами, днями, тижнями або навіть місяцями. У деяких людей ці епізоди перетворюються на постійне відчуття деперсоналізації або дереалізації, яке періодично може покращуватися або погіршуватися.

Найголовніше в таких випадках два моменти, які допоможуть одужанню:

Звернутись за професійною психологічною допомогою до лікаря-психотерапевта або психіатра, він підбере комплексну терапію;

Забезпечення комфорту та стабільності, якомога далі від травмуючих тригерів.

Лікар-психіатр, медичний психолог Надь Беата