(1911–2004)
Тривале, насичене безліччю особистих та історичних подій життя Чеслава Мілоша майже повністю збіглося з часовими рамками XX століття; його творчість — поезія та есеїстика — дала щонайдокладніший і щонайблискучіший звіт про цей майже столітній досвід: дві світові війни, відновлення Польщі і втрата нею «східних кресів», поразка нацизму і комунізму, еміграція і, врешті, повернення на батьківщину — уже в ролі «метра», живого класика, лауреата Нобелівської премії з літератури (1980) та безлічі інших нагород і почесних титулів.
Чеслав Мілош вважає, що поезія, по-перше, має бути потрібною, а по-друге — вільною. Призначення ж поета — бути свідком своєї епохи та відтворювати її в слові. Головний конфлікт, який простежує Ч. Мілош у своїй творчості — це зіткнення загальнолюдських моральних цінностей з досвідом людини XX ст.: по суті, це трагічна поезія, яка, одначе, показує, що перемога добра над злом можлива. Його ліричний розповідач — дуже конкретна людина, котра має сміливість сказати про далеко не ідеальні світи Сходу і Заходу.
Твори
Критика
