(1936-2018) Іван Драч прагне проникати у різні сфери життя, збагнути свій час і людину в ньому, заглиблюватися в історію і художньо прогнозувати майбутнє, приміряти драматизм фольклорної формули до поетичного образу побудуваного на чіткій раціоналістичній логіці НТР, видобути з буденних проявів життя начала історичної неперебутності і, навпаки, філософські ідеї повернути обличчям до наших бурхливих буднів, надати їм живої плоті, пластичної речевості. Якщо твори раннього І. Драча вражали метафоричною насиченістю і складністю асоціативних сполучень, то в пізніших його поетичних книгах смислова напруга переключається на весь задум, переростає у складність загальної ідеї, цілісний ліричний чи оповідний сюжет. Іван Драч, як небагато хто в сучасній поезії, вміє поєднати народне сприйняття із подихом сучасної епохи, показати, як переплелося давнє й нове в психології людини. Твори
Критика
|