(1577-1633)
Мелетій Смотрицький був відомим письменником-полемістом, богословом, визначним освітнім і культурним діячем.
Звернення М. Смотрицького до мотиву переґринації (мандрів), який становив один із визначальних епізодів його життя, засвідчує авторський підхід до інтерпретації давньої сюжетної схеми, розгортання теми в новій часопросторовій ситуації. Крізь призму реінтерпретації усталеної сюжетної схеми Смотрицький не лише передає образ світу, а й також оприявнює себе в якості оповідача й героя, виражаючи свої задуми, проекти на життя чи на пересотворення певних моделей релігійної дійсності, прихованих в елементах загальної структури твору.
Реорганізація релігійного життя через примирення церков, єднання у вірі Христовій православних із католиками, зведення до мінімуму догматичних відмінностей між західною і східною церквами, прагнення віровизнаннєвого спокою в рідному домі — українська версія іренізму, втілена Смотрицьким в «Апології».
Ефект присутності досягається Смотрицьким через представлення себе у творі наратором і героєм в одній особі. Причому власні почуття і переживання — надія, віра, захоплення, біль, розчарування тощо, — елімінуються на передньому плані.
Твори
Критика