(1936-1994)
Своєрідність поезії Михайла Осадчого полягає не у версифікаційній новизні чи якихось інших стилетворчих ознаках. Вона насамперед цінна своєю змістовою наповненістю, за якою світогляд його ліричного героя асоціюється зі світоглядом ровесників автора, які в собі розбудили весну українності, тобто для котрих настав час національного відродження, пора внутрішнього протистояння і реалістичних надій.
Тюремна, гулагівська лірика М. Осадчого є рентгенограмою нездоланної душі, сейсмографом її тонких інтимних коливань. Це органічне продовження «людської комедії» «Більма». Викристалізувалася поетика цих віршів в умовах граничної ситуації.
Твори
Критика
