(нар. 1937)
Поезія Петра Перебийноса — це своє індивідуальне розуміння речей світу, філософія якого протікає у напрямі від ліричної чуттєвості сприйняття цього світу до духовного його осягнення.
Почавши значно пізніше від своїх ровесників, маючи схожу з їхніми життєву долю, світанок якої обпалений війною, він переборов спокуси іти торованими шляхами видатних попередників і розкрив свій поетичний світ не в холодному серпанкові знайомих ремінісценсій, а зігрітий і одухотворений власною вдачею, власним світоглядом, що увібрав духовні набутки минулого і збагатився досвідам сучасності.
Перебийніс — майстер пластичних і дієвих портретів. У кожному з них помітна його філософська концепція життя і суспільного призначення мистецтва та літератури. Душа ліричного героя — відкрита усім болям і тривогам, вона нагадує поле бою, де зійшлися у герці світло й тінь, добро і зло, сумніви, болі і муки.
Усі поезії Петра Перебийноса вражають своєю несподіваністю, виражальністю, духмяністю, усі вони розкривають якусь грань душі поета, або ж «історію душі». Поет ніколи не видає бажане за дійсне, не вдається до дзвінких і надто вишуканих метафор, щоб запаморочити голову читачеві, у нього цілком інше завдання — зробити читача своїм однодумцем, заполонити своєю одвертістю, красою помислів і глибиною почувань.
Твори
Критика
