Петро Перебийніс. ​Є в осені невидима межа

Є в осені невидима межа
між пишною красою і старінням.
Ось коник на стеблині заіржав
і перескочив стежечку нерівну.

Ще мідні груші дзвонами гудуть,
ще дуб добірних жолудів не ронить.
Ще сонях сушить голову руду
і приміряє сонячну корону.

Та вже пісні у вирій подались
услід за журавлиним перелетом.
І молодий кленовий падолист
майнув за вересневим фіолетом.

Сухим вогнем зустрів мене лісок,
окутаний золою шелесткою.
І враз черкнув зазубрений листок
по скроні, мов розпечений осколок.

Біографія

Твори

• Є в осені невидима межа
• Правила ніжності
• Тінь блискавки

Критика

• Гіркою мовою калини (Сильвета Петра Перебийноса на тлі літпроцесу)
• Де шукати універсальний зміст (Кілька уваг про поезію Петра Перебийноса)
• На перехресті серця