23-10-2020 Петро Перебийніс 100

Біографія Петра Перебийноса

Петро Мусійович Перебийніс – український поет, журналіст, громадський діяч – народився 6 червня 1937 року в с. Слобода-Шаргородська Шаргородського району Вінницької області.

Закінчив Шаргородський сільськогосподарський технікум (навчався у 1952-1956), здобув фах агронома-рільника. Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1959-1965).

Від червня 1961 до червня 1962 – заступник редактора, редактор районної газети «Прапор комунізму» (місто Калинівка Вінницької області).
Від червня 1962 до квітня 1964 – кореспондент, заступник відповідального секретаря редакції газети «Вінницька правда».
Від квітня 1964 до грудня 1966 – відповідальний секретар, заступник редактора зональної газети ЦК ЛКСМУ «Комсомольське плем'я» (Вінниця).
Від грудня 1966 до лютого 1970 – редактор обласної газети «Ровесник» (Тернопіль).
Від лютого 1970 до листопада 1973 – інструктор, заступник завідувача відділу – завідувач сектору преси ЦК ЛКСМУ.
Від листопада 1973 до жовтня 1974 – заступник головного редактора журналу «Дніпро».
Від жовтня 1974 до січня 1979 – інструктор сектору художньої літератури відділу культури ЦК КПУ.
Від січня 1979 до квітня 1980 – головний редактор Державного видавництва художньої літератури «Дніпро».
Від квітня 1980 до листопада 1981 – головний редактор газети «Літературна Україна».
Від листопада 1981 до січня 1986 – на творчій роботі.
Від січня 1986 до червня 2000 – головний редактор журналу «Київ».
Від червня 2000 до листопада 2003 – на творчій роботі.
Від листопада 2003 року до червня 2008 – головний редактор газети «Літературна Україна».

Член Центральної ревізійної комісії Спілки письменників СРСР (червень 1986 – серпень 1991). Секретар правління Спілки письменників України (червень 1987 – травень 1991). Депутат Київської міської ради народних депутатів (у 1986-1990). Член редколегій газети «Літературна Україна», журналів «Київ», «Літературний Тернопіль», «Перець», «Дзвіночок». Заступник голови журі (з 1997), голова журі (з 2012) Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара. Голова журі щорічного Всеукраїнського літературного конкурсу школярів «Вірю в майбутнє твоє, Україно!» (з 1999).

Член президії Національної спілки письменників України (з листопада 1981). Член Національної ради Конгресу української інтелігенції (з 1995).

Володіє білоруською мовою.
Захоплення: класична музика, авіація.

Автор збірок поезій:
«Червоний акорд» (1971)
«Високі райдуги» (1973)
«Передчуття дороги» (1975)
«Ранкові сурми» (1976)
«Гроно вогню» (1977)
«Червоний колір» (1977)
«Небо твоє і земля» (1979)
«Майдан революції» (1980)
«Світловий рік» (1982)
«Третя спроба» (1983)
«Калиновый костер» (1984)
«Пісня пам'яті» (1984)
«Присягаю Дніпром!» (1985)
«Срібне весілля» (1986)
«Дар Вітчизни» (1987)
«Точний час» (1990)
«На світанку роси» (1996)
«Княжа Лука» (1999)
«Чотири вежі» (у двох томах, 2004)
«Калинова пісня» (2004, співавтор з М. Сафоновим)
«Пшеничний годинник» (2005)
«Музыка грозы» (2007). Авторизований переклад російською – Володимир Родіонов
«Цивілізація дерев» (2011). Бібліотека Шевченківського комітету
«Тінь янгола» (2012)
«Іменини року» (2018)
Автор п'єси «Коридор, або Червоний морок» (1995). Видано окремою книжкою під назвою «Коридор» (2009).

Нагороди, звання, премії:
Заслужений журналіст України (6 червня 1997) – за вагомий особистий внесок у розвиток української журналістики, високу професійну майстерність.
Заслужений діяч мистецтв України (2004).

Лауреат премій:
імені Миколи Островського (1979),
«Благовіст» (1997),
імені братів Богдана і Лева Лепких (1998),
імені Володимира Свідзінського (2003),
імені Олекси Гірника (2005),
імені Дмитра Нитченка (2006),
Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського (2007),
Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського вільного університету в Нью-Йорку (2005),
Міжнародного фестивалю сучасної української пісні «Пісенний вернісаж» (1995, у співавторстві з Олександром Білашем),
Національна премія України імені Тараса Шевченка (2008) – за збірку поезій «Пшеничний годинник»,
Літературна премія імені Анатолія Бортняка (2014).
Всеукраїнська літературно-мистецька премія УФК «Шануймо рідне...» імені Данила Бакуменка (2018).
Відмінник освіти України (1998).
Медаль «За трудову доблесть» (1986).
Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1987).
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня (2004).
Орден Святого Миколая Чудотворця (2006).
Орден святих Кирила і Мефодія (2007).
Почесна відзнака «Георгія Переможця» ІІ ступеню (2018).
Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (22 червня 2007) – за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України.
Літературно-мистецька премія імені Володимира Забаштанського (2019)