(1863-1936)
Уже перші спроби комплексного, справді уважного, підходу до прозової спадщини Тимотея (Тимофія) Бордуляка, розгляд її жанрової та стильової системи, особливостей художнього мислення, способів вираження, аналіз проблематики показують, що «простота» кращих Бордулякових творів — це насправді притаманна прозаїкові своєрідна манера «згущеного» письма, виведення багатоелементних художніх структур на рівень нібито звичайного, повсякденного мовлення.
Основним предметом зображення, на якому концентрується виклад, провідним ядром, що задає рух сюжетові, в оповіданнях Бордуляка, є герой.
Особливість — і водночас одна з рис новаторства — творчості Бордуляка полягає в тому, що письменник видобуває досить складну, передусім морально-етичного плану, проблематику з повсякденних подій в галицькому селі й конструктивно розгортає її. «Населяючи» свої оповідання звичайними людьми (майже всі вони — селяни), ставлячи їх не раз в утруднені ситуації, письменник уміє ніби мимохідь, але досить виразно підкреслити їхні гуманні риси, моральну витривалість.
Твори
Критика
