Микола Вороний. Ти не моя!
Нехай з помiж усiх ти мов зiрниця сяєш,
Хай цiнний скарб краса твоя
I чарами ïï ти всiх собi звабляєш,
Та коли ти Вкраïну не кохаєш,
Ти не моя.
Нехай у грудях ти чудове серце маєш,
I серце те усiх звабля
Бо всiх до нього ти ласкаво пригортаєш,
Та коли ти Вкраïну не кохаєш,
Ти не моя.
Нехай ти розумом всю правду оглядаєш,
З гори мов смiливе орля,
А стрiхи рiдноï не бачиш i не знаєш,
Та коли ти Вкраïну не кохаєш,
Ти не моя.
Нехай за правду в бiй ти чесно виступаєш,
Нехай не жалуєш життя,
А кривди Нацiï в душi не вiдчуваєш,
Та коли ти Вкраïну не кохаєш,
Ти не моя.
Ти не моя, о нi, даремно ти гадаєш,
Що сам прийду до тебе я
I хоч би ти прийшла мене не ублагаєш,
Та коли ти Вкраïну не кохаєш,
Ти не моя.
Твори
Критика