Сяду. Заб'юсь у куток...
Сяду. Заб'юсь у куток.
Врешті, не сталось нічого.
Просто невдатний деньок.
Але спасибі й за нього.
Вже мені не випада
днями перебирати.
Що би Господь не дав —
всьому я рада.
Сяду. В куточок заб'юсь.
І, як дитина, смиренно
Господу в руки дивлюсь:
що там лишилось для мене?
Дрібка малих і безрадісних днів...
Боже, чи ти хоч зітхнеш по мені?
Чи без вагань і мук,
вчувши, як виє псина, -—
струсиш крихтини з рук
і сполоснеш їх синню?..
