Яків Головацький. ​Річка

Чом, річенько домашняя,
Так пливеш поволи?
Чом водиці не розлієш
З берегів на поле?

Годі плисти самотою,
Час вже тугу збути:
Шуми, гуди хвиленькою,
Щоб далеко чути!

«Як же мені, рідний сину,
Не плисти поволи?
Високії береженьки,
Ще й рівненьке поле.

Я би в фалю загриміла,
Та водиці мало;
Зато гладке личко моє
Чисте, як чюркало.

Були тучі, дощі, громи,
Води забриніли;
Що ж!.. Підрили береженьки
й воду сколотили.

Лучче плисти потихоньки,
Та певненьким ходом,
Оминати островоньки,
Каміне й колоди.

Так поплину тихо, смирно,
Без шуму, без горя;
З личком чистим, незмученим
Чей дійду до моря!»

Біографія

Твори

• Два віночки
• Над Прутом
• Річка

Критика

• Збірник «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» Я. Ф. Головацького і його місце серед зібрань слов’янського фольклору XIX ст.
• Ще вісім невідомих перекладів Я. Головацького
• Я. Ф. Головацький як бібліограф і книгознавець