Григорій Цеглинський. Аргонавти

(Уривок)

Особи:
Іван Мирский, сьвященник.
Олїмпія, єго жінка.
Марійка, їх донька.
Омелька, далека їх своячка, сельска учителька.

Питомцї:
Язон Дївонос
Акиндин Всеволода
Кастор

Полюкс
Софрон Думка.

Порфирий Карманович.
Мендель Бамв, властитель готелю.

Готелеві сторожі:
Прокіп,
Николай.

Ксеня, дївчина сїльска.
Катерина, служниця.
Гостї духовні і мирскі, дївчата, музиканти.

ДЇЯ I.

Декорация. Сцена представляє комнату заїздного дому, з дверми головними в середині, бічними праворуч (від публики). По середині столик, що дасть ся розложити на зелений столик до карт, кругом крісла. Лїворуч велике зеркало з поставою.

СЦЕНА 1.

Николай, Прокіп (перший старший, другий молодший, поспиравшись на щітки, що ними замітали комнату, балакають :

Николай.

Скажи менї, Прокопе, семий рік вже, хвалити Бога, служу, а ще не второпаю всего, гаї !

Прокіп.

Що такого?

Николай.

Ось диви ся. Всїлякі сюда заїжджають люди, а найбільше попи...

Прокіп.

Ну і що?

Николай.

Ось тото, як се сказати, гді ? Як приїде який старий, то і набігаєш ся коло него, налазиш, надвигаеш, напипнаєш, а він тобі опісля — шістку...

Прокіп.

Ну?

Николай.

А, як заїде молодші,...

Прокіп.

Клєрик хочеш сказати ..

Николай.

Як кажеш? Клерик? Ага, клєрик, так так : клєрик. Як заїде клерик, то чоловік єму, вибачте, холявки прочистить, а він єму дві, три, чотири, часом і лева цїлого, срібного, цїсарского ткне.

Прокіп.

Я тобі скажу, чому.

Николай.

Чому, гм?

Прокіп.

Піп старий дає своє, то й жалує, — а молодий чуже, то u розкидає.

Николай.

Чуже? Як то кажеш чуже?

Прокіп.

От так : свого не має, то й пожичає. Николай.

Ба, та пожичати, то й треба віддати. Прокіп.

Але не ему.