Григорій Цеглинський. Аргонавти
(Уривок)
Особи:
Іван Мирский, сьвященник.
Олїмпія, єго жінка.
Марійка, їх донька.
Омелька, далека їх своячка, сельска учителька.
Питомцї:
Язон Дївонос
Акиндин Всеволода
Кастор
Полюкс
Софрон Думка.
Порфирий Карманович.
Мендель Бамв, властитель готелю.
Готелеві сторожі:
Прокіп,
Николай.
Ксеня, дївчина сїльска.
Катерина, служниця.
Гостї духовні і мирскі, дївчата, музиканти.
ДЇЯ I.
Декорация. Сцена представляє комнату заїздного дому, з дверми головними в середині, бічними праворуч (від публики). По середині столик, що дасть ся розложити на зелений столик до карт, кругом крісла. Лїворуч велике зеркало з поставою.
СЦЕНА 1.
Николай, Прокіп (перший старший, другий молодший, поспиравшись на щітки, що ними замітали комнату, балакають :
Николай.
Скажи менї, Прокопе, семий рік вже, хвалити Бога, служу, а ще не второпаю всего, гаї !
Прокіп.
Що такого?
Николай.
Ось диви ся. Всїлякі сюда заїжджають люди, а найбільше попи...
Прокіп.
Ну і що?
Николай.
Ось тото, як се сказати, гді ? Як приїде який старий, то і набігаєш ся коло него, налазиш, надвигаеш, напипнаєш, а він тобі опісля — шістку...
Прокіп.
Ну?
Николай.
А, як заїде молодші,...
Прокіп.
Клєрик хочеш сказати ..
Николай.
Як кажеш? Клерик? Ага, клєрик, так так : клєрик. Як заїде клерик, то чоловік єму, вибачте, холявки прочистить, а він єму дві, три, чотири, часом і лева цїлого, срібного, цїсарского ткне.
Прокіп.
Я тобі скажу, чому.
Николай.
Чому, гм?
Прокіп.
Піп старий дає своє, то й жалує, — а молодий чуже, то u розкидає.
Николай.
Чуже? Як то кажеш чуже?
Прокіп.
От так : свого не має, то й пожичає. Николай.
Ба, та пожичати, то й треба віддати. Прокіп.
Але не ему.
А кому?
ІІрокіп.
Тому, де ся оженить колись.
Николай.
Ну які штудерні, дивись ! Не даром тілько вчились.
Прокіп.
А впрочім, що нам до того небоже. Нам лиш се подай Боже !
Николай (сьміє ся).
І се правда, гм ! Дай їм Господи здоровля та довгоденьствія. Але чому їх не видати тепер?
Прокіп.
Чому, от вчера приїхало кількох.
Николай.
Під твої числа?
Прокіп.
Ага.
Николай.
(на боці). Має щасте, сновида ! А ти, Николаю, коло старих бідькай ся. От все старому біда !
Твори
Критика