Біографія Василя Швеця
Василь Степанович Швець – український поет – народився 17 січня 1918 року в с. Іванків (Бориспільський район на Київщині).
Із спогадів родичів Василя Степановича відомо, що сім'я його була багатодітною, батьки мали аж семеро дітей, але жили не в бідності, були добрими, роботящими людьми. Односельчани їх поважали й шанували. Дід його був волосним писарем, а це посада на той час неабияка. Батько — Степан Федорович був хліборобом, мати — Василина Іванівна, добра щедра жінка. Худорлява, але сильна духом, витривала. Була богомольною, ходила до Київської лаври, на храм.
Навчався у Ржищівській педагогічній школі, в Харківському політехнічному технікумі. 1941 року закінчив Київський педінститут.
Підготував до друку свою першу книгу, але вона так і не побачила світ, під час війни згоріла у вогні разом з видавництвом.
Брав участь у Німецько-радянській війна. Попервах був артилеристом, після поранення — кореспондентом військових газет. Творчість Василя Швеця, яка стосується теми війни, є основою всього творчого доробку. Навіть у книгах, виданих через 20, 30 років після закінчення війни, поет весь час повертається до фронтових випробувань, які не зломили волю захисників Вітчизни. У своїх творах він показує патріотизм, самовідданість людей, які навічно ввійшли в пам'ять і серце поета. Вони стали для нього своєрідним духовним мірилом, за допомогою якого визначається моральна гідність людини.
Друкувати поезії почав 1937. У 1944 став членом Спілки письменників. Перша збірка поезій «Добрий ранок, Україно!» з'явилася 1945. Поет-фронтовик плідно працював у руслі фронтової лірики, фіксуючи для нащадків найточніші деталі й переживання спізнаного на передовій лихоліття. Окремими виданнями вийшли такі оригінальні та вибрані твори: «Лірика» (1949), «Схід сонця» та «Світання» (обидві — 1950), «Вірні друзі» (1952), «Веселка» (1956), «Неспокійне літо» (1959), «Зелена рута» та «Багнет — у землю!» (1960), «Кроки і роки» (1962), «Двобій» (1965), «Межень» (1969), «Живе намисто» (1971), «Віднайдений зошит» (1975), Твори у 2-х томах (1978), «Сподівання» (1984), «Листи в окопи» (Повість у новелах) (1985).
Василь Швець відзначений преміями імені Володимира Сосюри (1982) та імені Павла Тичини «Чуття єдиної родини» (1988).
Коли читаєш твори Василя Швеця, помічаєш, що величезна кількість його творчого доробку пов'язана з його селом Іванковом, з Бориспільщиною, з людьми, з якими його зводила доля. Це «маленька Батьківщина» поета. Але, як бачимо, любов до цієї «Батьківщини» не огороджує митця від іншого світу, вона органічно зливається з великою любов'ю до всього краю, до рідної України.
У Василя Швеця, крім віршів, є ще й більше десятка прекрасних поем. Крім того, останньою з його творчого доробку вийшла книга спогадів під назвою «Тайнопис». Це досить об'ємна і цікава книга. Велика частина її присвячена спогадам про Павла Тичину, Максима Рильського, Остапа Вишню та багатьом іншим письменникам — друзям, саме з цими письменниками Василь Швець був у міцних дружніх стосунках. Саме їм, своїм друзям, колегам по паперу поет присвятив багато поезій із свого творчого доробку.
Василь Швець помер 1993 року у Києві. На будинку, що на вулиці Михайла Коцюбинського, де жив поет, встановлено меморіальну дошку.
Твори
Критика
