03-10-2022 Джон Роналд Руел Толкін (John Ronald Reuel Tolkien) 108

Метрико-строфічні моделі у «Пригодах Тома Бомбадила…» Дж. P. Р. Толкіна: традиція і містифікація

О. Бросаліна

Нема потреби представляти Джона Роналда Руела Толкіна - його романи, написані в жанрі фентезі, на чолі з монументальною трилогією «Володар Перснів» («Володар Перстенів» у перекладі Олени Фешовець), читають і перечитують по всьому світі, його фантастична популярність серед молоді триває ось уже півстоліття, вилившись у цілий рух толкіністів... А проте було б несправедливо, якби в тіні Толкіна-прозаїка загубився Толкін-поет. Звісно, такі побоювання цілковито даремні щодо західного світу - там Толкінові вірші стали предметом численних наукових студій. Але в Україні, саме сьогодні, коли його літературна спадщина перебуває в епіцентрі активної перекладацької праці (розпочатої Олександром Мокровольським, який опублікував свою версію Тобіта» 1985 року), важливо, щоб ці вірші були сприйняті читачем не як несуттєвий доважок до захопливої оповіді, що його можна й оминути при читанні, а були поціновані належно й гідно - як поезія непересічної художньої вартости. І, звісно ж, для того щоб така оцінка стала очевидною, потрібні якісні переклади. Принаймні - не нижчого рівня, ніж ті, що вийшли з-під пера О. Мокровольського.

Толкін залюбки вплітав вірші до тексту своїх великих прозових творів - на зразок віршованих вставок в ірландських сагах (у сучасному англомовному літературознавстві таку форму називають прозіметрумі). Особливо насичені поетичними вкрапленнями «Гобіт» і «Володар Перснів», натомість «Сильмариліон» містить лише дві поезії. Проте зараз хотілося б зупинитися на всуціль віршованому творі письменника - поетичному циклі «Пригоди Тома Бомбадила та інші вірші з «Червоної книги». Ця книжка побачила світ 1962 року, проте деякі вміщені в ній речі були створені ще у 20-30-х роках минулого століття.

Хто ж такий Том Бомбадил? Уперше цей персонаж з’явився 1934 року в журнальній публікації поезії «Пригоди Тома Бомбадила», що згодом відкрила собою однойменний цикл, а через два десятиліття він виринув на сторінках «Володаря Перснів». Як зазначають автори передмови до українського видання «Володаря» Олександр Ірванець і Леонід Рудницький, для гобітів, героїв роману, Том - це такий собі deus ex machina, який з'являється в найскрутнішу хвилину і приходить їм на допомогу в біді, проспівавши відповідну пісню, що миттю приборкує ворожі сили - чи то стару вербу, яка ловить їх до своїх розколин, чи то Могильного Духа, який навіює на них кам’яний сон. Його слово має таку невідпорну магічну силу, бо він, Том, - ровесник самої природи, такий самий давній, мудрий і непередбачуваний.

Згадана в назві циклу «Червона книга» - манускрипт, оправлений у червону шкіру, який з бігом часу розрісся до п’ятьох томів, літопис вигаданого Толкіном світу - Середзем’я, куди увійшли і Тобіт» - власне, щоденник головного героя роману, Більбо Торбина, і його розлоге продовження - «Володар Перснів», а також низка коментарів, хронік, генеалогій, поезій і навіть поетичних перекладів з ельфійської. Знаменно, що у «Пролозі» до «Володаря» Толкін із жалем, який зараджує істинного філолога, констатує, що оригінал «Червоної книги» не зберігся, -- втім, було зроблено багато копій, особливо з першого тому.

Звісно, і «Пригоди Тома Бомбадила...», й усю «Червону книгу» годі назвати містифікацією в прямому сенсі цього слова - на зразок «Пісень Оссіана» чи «Краледворського рукопису», - адже читач апріорі сприймає всю складнющу конструкцію штучного Толкінового світу (включно з мітологією, історією, кількома мовами й літературами) як захопливу інтелектуальну гру - й охоче бере в ній участь.

Переважна більшість віршів, що увійшли до циклу «Пригоди Тома Бомбадила...», приписана гобітам - і лише гри речі з шістнадцятьох, як твердить у своїй передмові автор, закорінені в ельфійській традиції. Щодо віршів гобітського походження, то з формального боку вони, за словами Толкіна, «виявляють замилування в дивних словах та римових і метричних фокусах - простакуваті гобіти, вочевидь, шанували такі речі як певні достоїнства чи красоти, хоча то були, поза сумнівом, лишень імітації ельфійських поетичних вправ».

Власне, саме оті «римові й метричні фокуси» і є предметом цієї розвідки.

Хай би там як Толкін маскував свою версифікаційну майстерність, вішаючи на неї ярлик вторинности й імітації, його винахідливість у компонуванні найрізноманітніших метрико-строфічних конструкцій - просто фантастична. У Бомбадилових «Пригодах» впадають в око дві поезії, де римується мало не кожне слово. По-перше, це «Кіт», у якому чергуються три- та двоіктові рядки тактовика (з долученням позасхемних двоіктових рядків у коді). Таким чином, на кожен рядок припадає то три, то два повнозначні слова - і всі вони (за малими винятками) беруть участь у римуванні! Наведімо початок:

The fat cat on the mat may seem to dream of nice mice that suffice for him, or cream...

У нашому перекладі це звучить так:

Кіт - ситий живіт не встане з дивану, мов вирішує - миша смачніша чи духмяна сметана.

Друга річ, що становить собою майже суцільне римове плетиво, - «Лицарські пригоди» (в оригіналі - «Errantry»). Щодо джерел її химерної образности дослідники висловлюють різні думки, але на найбільшу довіру, здається, заслуговує Джон Д. Рейтліф, який зауважив подібність між нею і Чосеровою «Повістю про сера Топаза», - і там, і там бачимо філігранну пародію на витончену атмосферу лицарського роману, де що не дрібниця - то й витвір ювелірного мистецтва.

У передмові Толкін відносить «Лицарські пригоди» до жанру, що неабияк розважав гобітів: це поезія або оповідка, яка повертається до свого початку і яку можна декламувати так, поки слухачам не набридне.

І справді: його маленький лицар, вдосталь намандрувавшись, навоювавшись і начаклувавшись, повертається додому - і тут згадує, що не виконав покладеної на нього місії, заради якої він і вирушав у мандри!

Щодо розміру цієї маленької поеми, то, за словами Толкіна, його винайшов Більбо - і дуже цим пишався. Мабуть, не менше пишався й справжній автор, бо згодом ужив ту саму строфу в «Пісні про Еаренділа» - найбільшій з віршованих вставок у «Володарі Перснів». Розмір цей - тристоповий ямб із дактилічними клавзулами, що тяжіє до двостопового пеона II. Кінцеві рими комбінуються з внутрішніми: Толкін римує парні рядки, а на додачу - непарні з першим піввіршем парних. З огляду на короткий розмір, цей піввірш дорівнює одному повнозначному слову (часом - з однією-двома енкпітиками), отже, вільними від участи в римуванні лишаються тільки перші піввірші непарних рядків. До речі, подібне «підхоплення» кінцівки непарного рядка співзвуччям усередині наступного, парного, зустрічається в середньовічній ірландській поезії: як обов’язковий елемент канонізованої строфи, що зветься rannaigecht bec (у цьому вишуканому катрені останнє слово третього рядка римується з будь-яким словом усередині четвертого - і це не рахуючи рими парних рядків, яка має дисонувати із закінченням першого рядка, утворюючи консонанс).

Щодо рим у «Лицарських пригодах», то вони часом точні, часом неточні, а подекуди є просто асонансами, але це аж ніяк не зменшує шарму цілого твору. Ось фрагмент, де герой, опанувавши магію і деякі чарівні ремесла, намагається завоювати руку і серце красуні-капусниці, яка зневажила була його почуття:

He wove a tissue airy-thin to snare her in; to follow her he made him beetle-leather wing and feather wing of swallow-hair He caught her in bewilderment with filament of spider-thread; he made her soft pavilions of lilies, and a bridal bed of flowers and of thistle-down to nestle down and rest her in; and silken webs of filmy white and silver light he dressed her in.

У перекладі:

Повітряні вже сплетено тенета ним, зі шкірочки хрущевої засклілої вже крила є - із пір’ячка.

Вже ниттю він павучою обкручує їй талію, почаклував над білою із лілії він залою з весільними альковами квітковими, де спати їй; зіткав сріблисті тканки він серпанкові на шати їй.

До коротких розмірів, якими віртуозно користувався Толкін, належить і двоіктний акцентний вірш з коливанням міжіктового інтервалу в межах від нуля до трьох складів (у випадку розрізнення дольника, тактовика й акцентовика беремо на озброєння, услід за Наталією Костенко, класифікацію форм тонічного вірша, запропоновану Михайлом Гаспаровим). Мова йде про поезію «Оліфант», що є за жанром дитячою загадкою і, як і «Кіт», належить до комічного бестіарію - невід’ємної частини гобітської літературної спадщини. У перекладі нам здалося доцільним вжити дольник:

Сірий, як мишка,
З будинок заввишки,
Ніс - як змія,
Як ступаю я -
Тремтить земля,
Тріщить гілля.

Комбінація двоіктового дольника з триіктовим за схемою 223223, де кожна пара двоіктових рядків заримована суміжно, а триіктові рядки римуються між собою, утворює вишукану строфу поезії «Princess Мее» (дослівно - «Принцеса Я», в нашому перекладі - «Принцеса Сяя», оскільки тут ідеться про маленьку принцесу, яка танцює на дзеркальній поверхні озера і одного разу зауважує іншу принцесу, так само гарну, як і вона, що танцює догори ногами, - це була Princess Shee, принцеса Вона, а в нас - Тая). Вільно перетікаючи одна в одну завдяки енжамбеманам, різнорозмірні строфи цієї поезії справляють враження мереживної павутинки - як і вбрання її героїні:

Принцесонька Сяя
Красою сяє,
Як пісня ельфійська влевня:
Їй намисто в волосся
Перлове вплелося,
Хустинки її ткання -
Золотава павоть,
І разок їй править
Срібних зірок за кольє, із павутинки
Біла кофтинка
Місячно вся виграє...

У коді строфа ускладнюється - з’являється третя рима, а кожна група з двох двоіктових рядків розростається до трьох.

Однак найкоротший розмір, застосований у циклі, - це одностоповий ямб І вживається він не самостійно, а у складі вольної ямбічної композиції, що має назву «Фастітокалон». Фастітокалон - ім’я кита з однойменної англосаксонської кантилени, який топить мореплавців, що висадилися на ньому, прийнявши його за острів, - уособлення диявола, який губить людські душі. У Толкіна цей мотив стає об’єктом вченої пародії:

Це острів Фастітокалон!
Тут висадитись є резон,
Хоч голо тут і вбого.
Забудь про море! Мчи на пляж,
Танцюй чи проти сонця ляж!
Чайки ж петять на нього!
Тривога!
Не тоне птах.
Тут попишавшись попервах,
Остереже він бідолах,
Відвага є у кого Прибитися сюди -
Принаймні переждати зливу,
Спочити й скип'ятить, можливо,
У чайнику води.

Чималий масив у «Пригодах Тома Бомбадила...» складають поезії, написані баладними строфами: від найпростішої комбінації чотири- і триіктового дольника (чи тактовика) або ж чотири- і тристопового ямба з перехресним римуванням - до складніших строф з регулярними внутрішніми римами. Ось приклад досить простої баладної строфи:

Фіріель визирнула з вікна о третій - уже сіріло, крик золотого півня луна здалеку дзвінко і сміло.

Темні дерева, світання бліде, прокидається птаство співоче, прохолодний вітер де-не-де у тьмяному листі шурхоче.

(«Останній човен»)

А ось рафінована чотириіктова строфа, де непарні рядки оснащено внутрішніми римами:

Над морем я йшов, і раптом - немов промінь зорі на вологім піску - пролебеділа мушля біла, ніби дзвін морський, свою пісню тремку.

Я в руці її стряс і почув у цей час калатання всередині й сплеск попід молом, де на хвилях буї, і як зови свої хтось шле через море голосом кволим.

(«Морський дзвін»)

Ще один різновид баладної строфи подибуємо в поезії «Місячанин спати запізно ліг» (Місячанин - дідуган, який живе на Місяці), в основу якої Толкін поклав популярного дитячого віршика «Hey Diddle Diddle». Ця річ увійшла й до «Володаря Перснів», а оскільки, наводячи її, автор мимохідь зауважив, що «нині з неї пам’ятають лише кілька слів», то й створилася ілюзія, ніби джерелом згаданого віршика є саме толкінівська версія - а не навпаки.

Оригінал, на який спирався Толкін, - п’ятивіршова монострофа, скомбінована з різностопних дольників за схемою 22343. Римування - aabxb (де х - холостий рядок). Толкін модифікує цю строфу, оздоблюючи її охопним римуванням, але не змінюючи кількости рядків: схема розміру - 43443, схема рим - xabba. Часом у першому рядку з’являється внутрішня рима, і в першій строфі, яку тут наводимо, вона - тавтологічна:

Стара корчма, весела корчма стояла при сірім горбі,
І таке примудрялись там пиво варити,
Що вночі Місячанин зійшов з орбіти, щоб напитись добряче й собі.

Суперскладну семивіршову строфу, теж оформлену в баладному ключі, маємо в поезії «Кам’яний троль». «Римових і метричних фокусів» тут стільки, що варто спершу її процитувати, а вже потім піддавати аналізу:

Троль-одинак на камені вкляк
Й обсмоктував-гриз старий маслак;
За багато років він його весь обчмокав,
Бо м’ясце пробігало там рідко.
Не видко! Нізвідки!
В печері у горах він жив, одинак,
А м'ясце пробігало там рідко.

По-перше, розмір: дольник 4443243, по-друге - рими: аахссас, де рядки перший, третій (холостий у загальній схемі) і п'ятий оснащені римою піввіршів. Якщо позначити внутрішню риму за допомогою двійки у верхньому індексі, то схема римування у «Тролі» набере такого вигляду: а2ах2сс2ас. Додаймо до цього, що рима четвертого і сьомого рядків - скрізь тавтологічна, що цілком у дусі пісенної строфіки (щодо римового повтору «троль-одинак» і «він жив, одинак» у цитованій нами першій строфі, то він є оказіональним).

Проте найбільшим сюрпризом для українського читача мають стати перші дві поезії циклу, власне - невеликі поеми, героєм яких і є той самий Том Бомбадил. Справа в тому, що їхній розмір до болю нагадує... нашу рідну коломийку. Процитуймо спершу уривок оригіналу:

Old Tom Bombadil was a merry felow; bright blue his jacket was and his boots were yellow, green were his girdle and his breeches all of leather; he wore in his tall hat a swan-wing feather.

He lived up under Hill, where the Withywindle ran from a grassy well down into the dingle.

А тепер - переклад:

Том Бомбадил старий - веселун-базіка, синя-синя в нього куртка, жовті черевики; пояс він зелений мав, шкіряні штанчата, звик лебедячим пером шапку прикрашати.

Він жив під Горбом, де у травах плине Верболозка прудка просто у долину.

Канадський дослідник, який публікується в Інтернеті під іменем «Буберфіш», твердить, що тут у кожному рядку - чотири стопи і перша з них - хорей, услід за яким зазвичай ідуть два дактилі, а кінцівка рядка - завжди ямбічна (тобто йдеться про нашу жіночу, чи то парокситонну, клавзулу). Іншими словами - це вірш асинартетичний, складений зі стоп різних метрів, причому перша його стопа незмінна (хорей), а наступні три щоразу зазнають модифікацій.

Чотири стопи мають дорівнювати чотирьом метричним наголосам, проте вслухавшись у звучання цих рядків, доходиш висновку, що наголосів тут усе-таки більше, та й хорей на початку рядків більше нагадує спондей: «old Tom», «bright blue», «he wore», «he lived». А що особливо відчутно - так це сильна цезура, що ділить рядок на дві частини: більшу й меншу. Тож ближчим до істини здається таке визначення цього розміру: семиіктовий дольник із цезурою після четвертого ікту і з коливанням міжіктового інтервалу в межах від нуля до одного складу. У другому піввірші дольниковий ритм зазвичай вкладається в хореїчну схему (рідше - в ямбічну), власне тонічних варіяцій небагато. Перший піввірш має нульову анакрузу, тож його початок нагадує спондей - або ж той-таки хорей.

Цікаво, що у «Володарі» Томові репліки, оформлені як проза, так само вписуються в цей розмір, лише рима в них, як правило, відсутня.

Розмір цей напрочуд музичний, наспівний, - і ця музичність, заснована на хореїчному ритмі й чіткому поділі рядка на дві нерівні частини (з чотирма і трьома наголосами), що споріднює його з коломийкою, ритмічною, енергійною й запальною. Ледве чи Толкін міг якимось дивом надибати у своїх філологічних студіях на цю екзотичну для англомовного світу ритмічну модель, - нам лишається тільки захоплюватися тим, що його поетичний дар, його чуття глибинних шарів світової поезії дозволили йому винайти форму, настільки близьку нашому національному характерові.

Як бачимо, Толкін-поет, який так яскраво розкрився перед нами на сторінках свого «Бомбадила», - справді великий майстер вірша, глибокий знавець рідної англійської поезії та інших національних поетичних традицій, а водночас - невтомний експериментатор, винахідник нових, подекуди фантастично складних, розмірів і строф. Щодо його дотепних містифікаторських коментарів (що стосуються як авторства, так і формальної ґенези зібраних у циклі віршів) - то вони покликані передусім упровадити його поетичні шедеври у вигаданий ним світ гобітів та ельфів, показати всю крихкість вищої культури і живучість нижчої, примітивнішої.

Л-ра: Віршознавчі студії. – Київ, 2010. – С. 223-231.

Біографія

Твори

Критика