Драма
Англ.: drama; нім.: Schauspiel; ісп.: drama; франц.: drame.
Якщо в багатьох європейських мовах термін “драма” виник як відповідник старогрецького слова drama (дія) у значенні театрального твору, то у французькій мові “драма” означає точно визначений жанр: міщанська драма (ХVІІІ ст.), романтична й лірична драми (ХІХ ст.).
У широкому розумінні драма – це драматична поема, текст, написаний для різних ролей та за логікою конфліктної дії.
1. У ХVІІІ ст. під впливом Дідро міщанська драма вважається “серйозним жанром”, що посідає проміжне місце між комедією і трагедією (міщанською).
2. Гюґо свого часу виступив на захист “романтичної драми” в прозі, шукав шляхів звільнення від правил та єдностей (крім єдності дії), збільшення кількості видовищних дій, змішування жанрів для отримання синтезу між крайнощами та епохами, йдучи у руслі шекспірівської драми: “Шекспір – це драма, і така драма, де на одному диханні сплавляються і ґротескне, і величне, і жахливе, і бурлескне, і трагічне, і комічне; власне драма характерна для третьої поетичної епохи сучасної літератури” (Передмова В. Гюґо до п’єси “Кромвель”).
3. “Поетична (лірична) драма” досягає найяскравішого розквіту наприкінці ХІХ ст.
завдяки творчості Малларме, Реньє, Метерлінка, Гофманнсталя. Цей тип драми виник на основі таких музичних форм, як опера, ораторія, кантата та італійська лірична драма. Проте з появою драм так званого “кінця століття.” як реакції на п’єси натуралізму поетична драма звільняється від музичних кайданів. Лірична драма характеризується обмеженою в часі тривалістю дії. Інтриґа виконує функцію появи
у моменти ліричних відступів. Поєднання ліричності та драматичності призводить
до знищення трагічної та драматичної форм. Музика перестає бути зовнішнім додатком до тексту і стає складовим елементом. Сам текст “музикується” низкою мотивів, слів і віршів, які цінні самі по собі, а не внаслідок дії точно визначеної драматичної структури.
Літ.: Szondi, 1975 a; Sarrazac, 1981; Hubert,1988.
