7 похмурих готичних фільмів жахів для перегляду осінніми вечорами
Осінь — слушна пора, щоб закутатися в ковдру і поринути у вигадані світи готичних фасадів, склепів та безлюдних лісів. Зібрали для вас 7 містичних фільмів у найкращих традиціях готичної літератури.
Ребекка (1940) / Rebecca
Альфред Гічкок - король саспенса та майстер міських трилерів. Однак голлівудський зліт режисера розпочався саме з «Ребеки» — тривожного фільму про молоду дівчину, яка приїжджає у володіння чоловіка і стикається з незримою присутністю спочившої Ребеки, дружини благовірного. Адаптація однойменної книги Дафни Дюмор'є дражнить глядача готичною образністю: розкішний заміський будинок, нерозкриті сімейні таємниці та сором'язлива Джоан Фонтейн, яка влітає у вир складних психологічних переживань. За таку готику "Ребекку" не роздумуючи нагородили "Оскаром" як найкращий фільм.
Сонна лощина (1999) / Sleepy Hollow
Поширення готичного жаху в масовому кіно чималою мірою заслуга Тіма Бертона, який популяризував романтичні сюжети півторастолітньої давності. «Сонна лощина» — зразок готичного жаху: у маленьке селище відправляють нью-йоркського констебля, який має розібратися зі зловісним вершником без голови, жертвою якого стають місцеві жителі. Мабуть, найефектніша страшилка Бертона: «Лощина» звертає глядача і до надбання класичного живопису, і до помітного стилю британської студії Hammer (видної фабрики з виробництва готичних горорів у 50-х), і до несвідомих почуттів публіки, яка давно асоціює Джона Вокена з містичними кінофантазіями.
Дім Ашерів (1960) / House of Usher
Незалежний режисер Роджер Корман створив цілий цикл екранізацій з розповідей Едгара Аллана По: до вирішення творчих завдань підключилися кмітливість та надзвичайна виробнича інтенсивність. Фільм з «Падіння будинку Ашерів» — мабуть, найкраща робота Кормана, із щільною готичною атмосферою на чолі та з Вінсентом Прайсом у центральній ролі. Артист як ніхто інший вловив характерні риси персонажів готичної літератури, представивши таємничим членом проклятого роду Ашерів. Навіть незважаючи на мізерний бюджет, Корман зміг вичавити з декорацій похмуру, ірреальну атмосферу кошмару: вкриті павутинням склепи, довгі коридори особняку та туман, що огортає територію маєтку. Готичний світ тут межує із розудалим декадентським кемпом.
Багряний пік (2015) Crimson Peak
Загравання великих режисерів із бульварними жанрами завжди на вагу золота. Одна з найбільш зухвалих і самовпевнених спроб була зроблена Ґільєрмо дель Торо: «Багряний пік» — трепетне дотримання канонів готичного роману, прямо по буквах. Молода жінка на ім'я Едіт виходить заміж за привабливого незнайомця і незабаром переїжджає до його архаїчного особняка, що височить посеред пагорбів і боліт. Дель Торо не без захвату дублює штампи важких вікторіанських романів, роблячи ставку на художній дизайн, невинність довірливої героїні Мії Васіковські та ексцентрику Тома Гіддлстона та Джесіки Честейн.
Жінка у чорному (2012) / The Woman in Black
Англійська глибинка зі старим маєтком, манірний Денієл Редкліфф і надприродне, приховане за пеленою буденності, — так виглядає «Жінка у чорному» Джеймса Воткінса. Стрічка обходить стороною заплутані сюжетні перипетії і вдається до абсолютно прямолінійного нервування — цьому сприяють і скримери, і фактура початку ХХ століття, що насторожує, і тьмяне освітлення. Поїздка адвоката у глуш перетворюється на такий же сеанс терору, що й сімейне прибуття в готель із «Сяйво» — півтори години аудіовізуального штурму рецепторів. І цього разу, повірте, без сентиментальних мотивів та любовних ліній, що прикрашають добру частину готичних історій.
Невинні (1961) / The Innocents
"Невинні" - великий хіт готичного жанру, що припав на 60-ті роки. У вдалій адаптації новели Генрі Джеймса «Поворот гвинта» основну ставку зроблено на загрозливу атмосферу, винахідливу гру акторів та травматичний досвід гувернантки. Героїня влаштовується працювати в розкішний маєток і дізнається про таємниці замку — вона починає підозрювати, що з її підопічними відбувається щось негаразд, а потім виховательці й зовсім видяться привиди. У стрічці Джека Клейтона відчувається майже перманентне відчуття нічного кошмару, який тисне аж до фінальних титрів. Глядачу вибору не залишили: покинути цю картину можна лише через потужний та безкомпромісний фінал.
Дракула (1992) / Dracula
«Дракулу» Френсіса Форда Копполи можна і не вважати найкращою екранізацією роману Брема Стокера, а ось найбільш розкішним перенесенням на екран готичного стилю варто ще як. Коппола, озброївшись харизматичним Гері Олдманом в образі графа Дракули, створив чарівний, романтичний і еротично заряджений фільм. На славу постарався художній департамент, акцентувавши увагу на оздобленні замку та дизайні костюмів. В оптиці Копполи історія кровожерного вампіра перетворилася на вишукану казку для дорослих, де граф Дракула піддається небезпечній романтичній прихильності. Стрічка режисера «Хрещеного батька» не відпускає своєю декоративною надмірністю та похмурим антуражем — це справжній марш готики на територію кіномейнстриму.
