Алюзія як засіб створення додаткового контексту («Ундіна» та «Купальниці, Голуєй» Ш. Хіні)
В. П. Гайдар, В. В. Яшкіна
Серед найбільш поширених питань сучасної лінгвістики одне з перших місць посідає проблема вивчення мови художнього твору, яка, у свою чергу, тісно пов'язана з більш широкими філологічними завданнями, а саме - дослідженням мови художньої літератури як культурного явища, та її стилів, а також мови того або іншого письменника. Художній твір як предмет філологічного дослідження є явищем багатошаровим. У першому його шарі є в наявності стилістично забарвлені мовленнєві одиниці, іменовані, звичайно, словесними художніми образами. Серед словесних художніх образів, які дозволяють творам «обростати» додатковою інформацією, є такий елемент поетики як алюзія. Метою даної статті є дослідження використання алюзії з метою створення додаткових контекстів у рамках окремого твору.
З теоретичної точки зору, алюзія - це мовний художній образ, а також стилістичний засіб, який вживається в мовленні або в художньому творі кодового вираження як натяк на добре відомий факт, історичний або побутовий [2, 118]. Використання алюзії припускає знання факту, явища або особи, на які посилаються автори твору. Як правило, вказівки на джерело не дається. Алюзії ускладнюють текст, тому що відсилають читача до іншого тексту. Вони служать більш глибокому осмисленню питомого тексту, залучаючи тезаурус читача.
Поряд з алюзією споріднену роль у творі відіграє також цитата, проте відмінність алюзії від цитати полягає в тім, що цитата повторює більш-менш точне формулювання оригіналу, хоча значення може бути видозмінено новим контекстом. Алюзія ж є тільки згадуванням про слово або фразу, які можуть розгадатися як ключові у висловленні. Вона ґрунтується на накопиченому досвіді й знаннях письменника, які мають на увазі подібні досвід і знання у читача [1, 185].
Алюзії є «будівельним матеріалом» всіх рівнів твору й виконують численні функції. Будучи поміщеними в предикативних частинах тексту (заголовок, епіграф, зачин, кінцівка), вони визначають і направляють розвиток основної теми книги, а також проявляються як асоціативні зв’язки всередині тексту, беручи участь у об’єднанні різних частин твору, виконуючи при цьому конструктивну функцію.
Показовим прикладом алюзивного заголовку, який надає увазі читача певну спрямованість, натякаючи на головне в творі, є використання імені «Undine» у однойменному вірші Шеймаса Хіні («Undine», сб. «Door into the Dark»). Саме назва, як «сильний» елемент твору примушує читача пригадати, що ундіни (от лат. unda — «волна»; литовск.: Ундине — Undine Deive, Vandenyje, Ондина) у фольклорі народів Європи - це жіночі духи; чарівні дівчата, які втопилися із-за нещасливого кохання. Вони виходять із води, розчісують своє гарне волосся і, співаючи, заманюють в свої глибини всіх подорожніх. Сам зміст фольклорного міфу не простежується у сюжетній лінії вірша, але назва створює своєрідний настрій і є натяком на відповідний багатошаровий контекст, наприклад, створює атмосферу нещасливого кохання. Залучаючи фольклорну традицію сприйняття ундин, Хіні передає не подієвість любовної драми, а, скориш, психологічний стан ліричного героя. Отже читач, разом із автором та ліричним героєм, відтворюють міфологічне підґрунтя та переосмислюють відому історію у власному розумінні.
Як вже зазначалося, введення алюзії та намагання її якомога поглибленого тлумачення, сприяє пошуку прихованих змістів у всьому, що споріднюється із образом та контекстом, який переносить алюзія. Звернемо увагу на образ ріки (води), який втілює в собі ритм життя. Саме вода у більшості народів, особливо Європи, асоціюється з родючістю. У воді живуть духи померлих, щоб переродитися знову. Одним із таких духів, на наш погляд, виступає Ундіна.
Образ Ундіни як прихований контекст, безумовно, носить закодований зміст. Її образ можна трактувати і як алегорію Ірландію. Для поезії Хіні взагалі характерна тенденція зображення образу Ірландії як нареченої, прекрасної діви. Відповідно, можна інтерпретувати цей вірш з точки зору соціального положення речей, яке відповідало тодішній ситуації в Ірландії. Ірландію Хіні зображує у синонімічному ряді води, тобто жіночого начала, згадуючи про захват ірландської землі англійськими колонізаторами, який уподібнюється опануванню беззахисною жертвою. Вірш пронизаний цим мотивом з початку до кінця. Для прикладу його можна простежити в наступних рядках:
Не slashed the briars, shoveled up grey silt
To give right of way in my own drains
Подібного роду образи та мотиви простежуються в багатьох поезіях Хіні. Так, наприклад, в вірші «Girls Bathing, Galway» (1965) поет у властивій йому дотепній манері деталізації зображує загадкову картину Північного берегу Ірландії. На перший погляд здається, що Хіні описує красу рідного краю та молодих купальниць на берегу затоки Голуей — міста, яке вважається столицею гельськомовної Ірландії завдяки мові та ірландським традиціям. Але розглянувши вірш детальніше, неважко відчути прихований в алюзіях історично- політичний контекст:
A pirate queen in battle clothes Is our sterner myth.
Автор, залучаючи образ королеви піратів, натякає на політичну та соціальну ситуацію в Ірландії, яка тривала тисячоліттями і, яка відповідала тодішньому стану речей та національній дійсності. Відомо, що на початку сімдесятих Північна Ірландія переживала криві часи, які Хіні поднює із минулими похмурими часами, проте уникаючи зображення чітких і відвертих картин.
Продовжуючи відтворення картину буття в наступних рядках, автор знов посилається, зараз на грецьку міфологію, яка ледь помітна у Хіні, проте дуже відверта у перекладі:
The breakers pour
Themselves into themselves, the years
Shuttle through space invisibly.
А годы снуют челноком Пенелопы,
Волна возвращается в море.
(пер. Н. Сидоріної)
Можливо, що вживаючи алюзію на один із творів Гомера («Одісея»), Хіні відтворює у символі людське буття та боротьбу у ворожому світі. Обертовий човник в міфології осмислюється як конкретна предметна стихія, в даному випадку це час, який намагалася призупинити Пенелопа, навчена Афіною, розпускаючи наткане за день, тим самим відстрочуючи час вибору. Розглянувши оригінал тексту і інтерпретацію одного із перекладачів, можна підвести підсумок, що поет зображує мотив призупинення часу і уповільнення потоку людського життя.
Слід звернути увагу на метафору, яка вживається на почату вірша:
The swell foams where they float and crawl,
A Catherine wheel of arm and hand...
Колесо у даному випадку виступає, перш за все, як солярний символ, проте образ колеса у культурній традиції є дуже багатозначним, оскільки в різних традиціях з ним зв'язуються різні уявлення; загальною їх основою є розгляд колеса як образу циклічного ритму, безперервності розвитку всесвіту або вищої цілісності, досконалості, відповідно до символіки круга. Так як колесо - солярний символ, то, відповідно, воно виступає в ролі доброго природного «початку». Для підтвердження філософського «початку» можна звернутися до образу Венери:
No milk-limbed Venus ever rose
Miraculous on this western shore.
Венера - римська богиня, яка є символом небесного та земного кохання, уособлення кохання та жіночої краси. Венеру пов’язують з позитивним аспектом жіночого «початку» - як заступницю невинності. Зображаючи купальниць у повній красі, Хіні невипадково ототожнює їх образи з богинею краси. До того ж, звернувшись до архаїчного трактування Венери, не можна не виділити той факт, що саме її нагороджували такими ознаками, як “ласкава”, “милостива”, “очищаюча”. Якщо розглянути саме означення “очищаюча”, то можна помітити, що поет невипадково зображує своїх героїнь, які виходять з води, адже з прадавнього минулого вода вважалась символом чистоти.
As through the shallows in swimsuits,
Bare-legged, smooth-shouldered and long-backed
They wade ashore with skips and shouts.
So Venus comes, matter-of-fact.
Алюзія змушує пригадати й картину відомого італійського художника Сандро Ботічеллі “Народження Венери”, в якій автор намагався передати витончену красу жіночого тіла та цілу гамму почуттів водночас із внутрішнім психологізмом ситуації. Відомо, що вміст картини інтерпретується вченими по-різному і часто пов'язується з класичною поезією Горація і Овідія. На картині збережено не стільки саме народження богині, скільки момент, коли вона досягає берега. Венера, прекрасна і витончена, з'являється з раковини, подібно дорогій перлині. З надзвичайною старанністю як Хіні, так і Ботічеллі виписують будь-яку дрібницю, яка додає зображеній сцені динаміку. Хіні ототожнює купальниць із Граціями, які витончено та з гідністю зображуються на картині Ботічеллі. Цей мотив можна простежити в останніх рядках поетичного тексту:
Bare-legged, smooth-shouldered and long-backed
They wade ashore with skips and shouts.
Останній рядок вірша: «So Venus comes, matter-of-fact» саме і є моментом відродженням Венери.
Отже, характерною рисою поезії Хіні є вживання алюзії, як прямої, так і непрямої. Пряма алюзія, яка є неприхованим додатковим змістом, залученим до основної канви вірша, може будуватися на власному імені або загальновідомому явищі (Ундіна, Венера), який несе асоціативні ознаки. За допомогою них визначається розвиток однієї з тем цього вірша і виконується стилістична функція, саме образна характеристика персонажа. Посилання, які уживає Хіні, можуть бути на грецьку міфологію (поема «Одісея»), або на фольклор Північної Європи («Ундіна»). Вживання алюзії у якості такого кодування, як правило, носить непрямий характер, створює місцевий колорит або дає оцінку сьогодення у порівнянні з минулим.
Бібліографічні посилання:
- Гальперин И.Р. Стилистика английского языка . - М.: Высшая школ 1971. -334 с.
- Квятковский А.П. Поэтический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1966. - 376 с.
- Функциональная стилистика и лингводидактика // Под. ред. М. Сологуб. - М.: Высшая школа, 1988. - 224 с.
- Heaney Seamus. Door into the Dark. — Faber and Faber, 1969. - 48 p.
Л-ра: Філологічні науки. – Дніпропетровськ, 2010. – Ч. ІІ. – С. 44-48.
Твори
Критика
