Функціонування метафори у творах Ш. Хіні: деякі аспекти проблеми
С. І. Чорна, В. В. Яшкіна
Метафора як універсальний спосіб і засіб людського мислення та процесів його вербалізації вже давно потрапила в коло наукової уваги філософів, психологів, лінгвістів та літературознавців. У сучасних наукових розвідках метафору розглядають як такий засіб формування понять, що узгоджується з основними цінностями певної культури, відображає та зберігає їх. Феномен метафори є дискусійним питанням у сучасній філології та літературознавстві, адже максимально глибоке вивчення метафори з усіх можливих на момент дослідження позицій і точок зору є досить складним та потребує неабияких зусиль - творчих та філологічних.
Ми розглядаємо метафору як лінгвокультурне явище, яке має свою історію. Це питання детально вивчали Арістотель, Ф. Ніцше, П. Рікер, Тезауро, З. Фройд, Ж. Лакан та ін. Наприклад, як зазначав П. Рікер: «Метафору можна вважати зміною нашого способу дивитися на речі, способу сприймання світу» [3; с. 418].
Теоретичне обґрунтування нашого дослідження базується на розгляді двох типів метафори: індивідуально-авторської та метафори-символу. З цього питання відомий науковець В.М. Вовк зазначає наступне: «В індивідуально-авторській метафорі відбувається активна взаємодія між буквальним центральним значенням та потенціалом асоційованих значень» [2; с. 47]. Метафора-символ, за словами Вовк, є дуже ефективним та розповсюдженим стилістичним прийомом. Символи виникають та функціонують лише в зумовленому контексті, макроконтексті.
Практичне застосування теоретичних надбань здійснюється нами як дослідження феномену метафори у поезіях Шеймаса Хіні. Ми детально розглядаємо такі вірші, як «Digging» та «Follower», зосереджуючи увагу на функціонуванні у них метафори. Так, у вірші «Digging», наприклад, використовується розгорнута метафора, зміст якої бачиться наступним: ідея трансформації реального процесу копання в процес пізнання, потяг до пізнання істини на іншому щаблі - в інтелектуально-творчій праці, в поезії. З вікна своєї кімнати поет ніби бачить батька, що він працює на землі. Дедалі поглиблюючи спогади, поет згадує усіх своїх предків і міркує, чи є він насправді їх нащадком, адже вони працюють на землі, чи він має інше знаряддя - перо. Наприкінці вірша поет доходить висновку, що перо і є насправді його знаряддям, яке саме і виступає як метафора ремесленного.
В іншому вірші, «Follower», Шеймас Хіні показує ідею наслідування традиції, яка була закладена поколіннями багато років тому. Сам пост бачить себе прямим та реальним нащадком батька, з одного боку, тоді як з іншого метафоризує у своєму русі слід за батьком по полю саме рух традиції, яку переносять предки, а він підтримує своєю творчою працею - поезією. Письменник трансформує давню традицію довіри до близького та знайомого світу природи, довіру до землі, адже, не залишаючись працювати на ній, він використовує надбання предків у поезії.
Відтак розуміння самої специфіки і загальних властивостей мистецтва слова неможливе поза осягненням поняття метафори — явища ізоструктурного в творчості взагалі й у художній свідомості зокрема.
Література:
- Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. - М., 1990.
- Вовк В.М. Мовна метафора у художньому мовленні. - К., 1986.
- Рикер П. Метафорический процесс как познание, воображение и ощущение. // Теория метафоры. - М., 1992.
- Тимошенко Ю. Феномен метафори: проблема давня і сьогочасна // Слово і час. - 2001. - № 5. - С. 27-35.
Л-ра: Філологічні науки. – Дніпропетровськ, 2004. – 213-215.
Твори
Критика
