(1939–2013)
Написані підкреслено просто, вірші Шеймаса Хіні можуть інколи видатись і занадто легкими для сприймання, і надто гарними, і дещо холоднуватими. Однак їх завжди можна впізнати, і голосу Хіні, з його виразним музичним ритмом, не сплутаєш ні з яким іншим.
Його вроджене відчуття слова інколи сягає рівня геніальності. Він наділений дивовижним даром блискавичної зміни запущених ним у дію мовних механізмів, так само як і здатністю до природного перемикання від сюжетів, запозичених ним у античних авторів, до мотивів кельтського фольклору.
У розмові Хіні вміє майже непомітно для співбесідника переходити від цілком повсякденної, буденної мови до високого поетичного слова. Він взагалі чудовий співрозмовник, дотепний, схильний до жартів та розіграшів, хоч при цьому й досить замкнений, і про власне життя, про те, що так потужно було переплавлене в його творчості, розповідати не любить.
У творчості Шеймаса Хіні відчутне химерне поєднання обачності та авантюрності. Він і сам визнає, що обидві ці риси цілком йому притаманні.
Твори
Критика
