Біографія Шеймаса Гіні
Шеймас Джастін Гіні – ірландський письменник, перекладач та викладач; лауреат Нобелівської премії з літератури 1995 рік «за твори ліричної краси й етичної глибини, що підносять щоденні дива та оживляють минуле» – народився 13 квітня 1939 року в Кастлдоусоні (Північна Ірландія) у багатодітній (9 дітей) католицькій селянській родині. Був старшим сином.
Завдяки стипендіям зміг навчатися в St. Columb's College в Деррі та в Королівському університеті Белфаста (Queen's University of Belfast). Завершив навчання у 1961 із почесною відзнакою.
З 1966 Гіні працював викладачем Белфастського університету. Як запрошений професор викладав в Університеті Берклі. З 1975 по 2013 мешкав у Дубліні.
Перші вірші Гіні з'явилися в лондонських та белфастських газетах у той час, коли він працював учителем англійської мови у середній школі (1962), де директором був письменник Майкл МакЛаверті (Michael McLaverty), що познайомив Гіні із поезіями Патріка Каванаґа. Вже перші поетичні збірки принесли Гіні визнання. У своїх поезіях він часто звертається до тем, пов'язаних з Ірландією, її історією, ірландськими міфами та легендами. Гіні поєднує британську й ірландську поетичну традицію. Особливо цікаві його вірші, які метафорично переосмислюють природу (вірш «Смерть натураліста»).
У 1963 письменник став лектором в Інституті ім. Святого Джозефа (St Joseph's) після співпраці із місцевими журналами. Завдяки Філіпу Госбауму Гіні вдалося познайомитись із белфастськими поетами – Дереком Магоном та Майклом Лонґлі.
У серпні 1965 Гіні одружився з Марі Девлін, шкільною вчителькою (також письменницею). У 1994 вона опублікувала «Понад дев'ять хвиль» (Over Nine Waves) – збірку ірландських міфів та легенд.
Гіні викладав певний час як запрошений лектор у Берклі. У 1971 повернувся до Королівського Коледжу. 1972 року залишив викладання у Белфасті й переїхав до Дубліна, де працював на посаді викладача у Carysfort College. У 1972 вийшла збірка «Зимуючи в мандрах» (Wintering Out). Упродовж наступних кількох років Гіні почав проводити читання в Ірландії, Британії та Сполучених Штатах.
У 1975 Гіні видав четверту книгу - «Північ» (North). Він обійняв посаду голови англійської кафедри у Керісфорт коледжі 1976 року. У 1981 залишив Керісфорт, щоб стати професором у Гарварді. Дістав два звання почесного доктора – від Королівського університету й від університету Фордгем (Fordham University) у Нью-Йорку.
Гіні обіймав посаду професора риторики й ораторського мистецтва (Boylston Professor of Rhetoric and Oratory) у Гарварді 1985–1997 та Ralph Waldo Emerson Poet in Residence там само у 1998–2006. Одержав звання доктора літератури від Bates College. 1989 року був обраний професором поезії (Professor of Poetry) в Оксфорді. Цю посада він обіймав до 1994. Свій час він ділив між Ірландією та США; одночасно продовжував читання, що незмінно супроводжувалися великим успіхом.
Новина про присудження Нобелівської премії у 1995 прийшла, коли Гіні з дружиною був у Греції і ніхто (ні діти, ні репортери) не могли з ним зв'язатися, щоб повідомити радісну звістку.
Гіні пережив серцевий напад, після якого він одужав, але скасував усі публічні заходи на декілька місяців.
У 2006 Гіні присуджено премію Т. С. Еліота. У січні 2008 він одержав медаль Каннінгама (найвищу відзнаку Ірландської королівської академії). Цього ж року одержав премію Девіда Коена за весь творчий доробок.
Був прихильником об'єднаної Європи та виступав за підтримку Лісабонського договору на референдумі в Ірландії.
Шеймас Гіні помер 30 серпня 2013 року в Дубліні (Ірландія) від інсульту.
Творчість
Роберт Ловелл називав його найважливішим ірландським поетом після Єйтса. Книги Гіні складають дві третини продажів нинішніх поетів у Британії.
Твори Гіні часто пов'язані з місцинами у Північній Ірландії, де він народився.
«Смерть натуралісти» (Death of a Naturalist) (1966) та «Двері в темряву» (Door into the Dark) (1969) концентруються на особливостях сільського життя. У віршах зустрічаються алюзії на релігійні відмінності, що мають місце у Північній Ірландії. Проте критик Террі Іглтон називає Гіні освіченим космополітичним лібералом. Хоча насправді Гіні був далекий від аполітичності та космополітизму.
Як поета і перекладача його цікавили ситуація із говірками англійської мови, поширеними в Ірландії, особливостями англійської мови в Ірландії. Англо-саксонські впливи у його поезії досить сильні.
Твори
Поеми:
Blackberry Picking.
Mid Term Break.
Digging (1966).
Death of a Naturalist (1966).
Door into the Dark (1969).
Wintering Out (1972).
North (1975).
Field Work (1979).
Selected Poems 1965–1975 (1980).
An Open Letter (1983).
Station Island (1984).
The Haw Lantern (1987).
New Selected Poems 1966–1987 (1990).
Seeing Things (1991).
Sweeney's Flight (with Rachel Giese, photographer) (1992).
The Spirit Level (1996).
Opened Ground: Poems 1966–1996 (1998).
Electric Light (2001).
District and Circle (2006).
Переклади:
Sweeney Astray: A version from the Irish (1983).
The Midnight Verdict: Translations from the Irish of Brian Merriman and from Metamorphoses of Ovid (1993).
Jan Kochanowski: Laments (1995).
Беовульф (Beowulf) (1999).
Diary of One Who Vanished (1999).
Есе:
Preoccupations: Selected Prose 1968–1978 (1980).
The Government of the Tongue (1988).
The Place of Writing (1989).
The Redress of Poetry: Oxford Lectures (1995).
Crediting Poetry: The Nobel Lecture (1995).
Finders Keepers: Selected Prose 1971–2001 (2002).
Твори
Критика
- Алюзія як засіб створення додаткового контексту («Ундіна» та «Купальниці, Голуєй» Ш. Хіні)
- Деякі стилістичні засоби поезії Шеймаса Хіні
- Нобелівський феномен в ірландській літературі
- Функціонування метафори у творах Ш. Хіні: деякі аспекти проблеми
Поділитися