«Козацький Марс»: як гетьмани ставали символами сили та слави
Українське козацтво — це не лише історичний феномен, але й потужний культурний символ, що уособлює боротьбу за свободу, мужність і національну ідентичність. У мистецтві та літературі козацькі гетьмани часто зображалися як героїчні постаті, що нагадують античних богів. Одним із таких образів є «Козацький Марс» — метафоричне порівняння гетьманів із римським богом війни Марсом, що символізує військову доблесть, лідерство та незламність духу. Ця стаття досліджує значення образу «Козацького Марса», його втілення в мистецтві, зокрема через зображення гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи, та його вплив на формування національного міфу.
Що ховається за образом «Козацького Марса»?
Образ «Козацького Марса» сформувався в козацьку добу (XVI–XVIII століття), коли гетьмани виступали не лише як військові лідери, але й як політичні та духовні провідники українського народу. Марс у римській міфології був богом війни, покровителем воїнів, що асоціювався з силою, стратегією та перемогою. У козацькому контексті цей образ використовувався для підкреслення героїчної природи гетьманів, які очолювали боротьбу проти зовнішніх ворогів — Османської імперії, Кримського ханату, Речі Посполитої чи Московського царства.
Термін «Козацький Марс» відображає не лише військову міць, але й глибший символічний зміст. Гетьмани, як-от Іван Самойлович чи Іван Мазепа, уособлювали ідею захисту рідної землі, що резонувала з ідеалами античного воїна. Цей образ також підкреслював зв’язок козацької культури з європейськими традиціями, адже порівняння з Марсом було поширеним у європейському мистецтві бароко для зображення правителів і полководців.
Зображення гетьманів у образі «Козацького Марса»
У мистецтві козацької доби портрети гетьманів і козацької старшини мали не лише декоративну, але й ідеологічну функцію. Вони слугували для прославлення лідерів, зміцнення їхньої влади та створення образу сильної козацької держави. Образ «Козацького Марса» найяскравіше проявився в портретах XVII–XVIII століть, зокрема в гравюрах і живописі, де гетьмани зображалися як могутні воїни та державні діячі.
Гетьман Іван Самойлович як «Козацький Марс»
Одним із найяскравіших прикладів втілення образу «Козацького Марса» є малюнок з синодика Батуринського Крупицького монастиря, пам’ятки XVII століття, що зображує гетьмана Івана Самойловича. На цій гравюрі гетьман постає як кремезний воїн в архаїчних обладунках, тримаючи в правій руці булаву, а в лівій — бунчук. Ці символи влади підкреслюють його військову міць і рішучість. Самойлович зображений на човні в оточенні воєнної арматури, що символізує його роль захисника та полководця, справжнього «Козацького Марса». Човен уособлює подорож і боротьбу за незалежність, арматура навколо нього відображає його військові досягнення.
Ця гравюра не лише передає зовнішній вигляд одного з найвизначніших гетьманів України, але й символізує його непохитність і лідерські якості. Іван Самойлович відігравав ключову роль у збереженні автономії Київської метрополії, вживаючи на державному рівні заходів, щоб зупинити втрату її самостійності. Мистецька майстерність гравюри, з її увагою до деталей і глибоким розумінням історичного контексту, підкреслює дух часу, зображаючи Самойловича як сильного та рішучого лідера.
Гравюри Івана Мазепи: «Гетьман Мазепа серед своїх добрих справ» та «Апофеоз Мазепи»
Особливе місце в іконографії «Козацького Марса» займають гравюри, присвячені гетьману Івану Мазепі, які відображають його як видатного полководця, мецената та державотворця. Однією з найвідоміших є гравюра Івана Мігури «Гетьман Мазепа серед своїх добрих справ» (1705), створена в дусі бароко. На цій гравюрі Мазепа зображений у кірасирському обладунку італійського типу, що символізує його військову доблесть і зв’язок із європейськими традиціями. Навколо гетьмана розміщені алегоричні сцени, що прославляють його меценатство, зокрема будівництво церков і підтримку освіти. У центрі композиції Мазепа постає як велична постать, оточена символами віри, влади та перемоги, що підкреслює його роль як «Козацького Марса» — не лише воїна, але й захисника культури й духовності.
Гравюра поєднує елементи релігійної та військової символіки, створюючи образ гетьмана як ідеального правителя, що гармонійно поєднує силу Марса з мудрістю державного діяча.
Іншим визначним твором є гравюра Данила Галяховського «Апофеоз Мазепи» (1708), яка підносить образ гетьмана до рівня міфологічного героя. На цій гравюрі Мазепа зображений у динамічній композиції, оточеній алегоричними фігурами, що символізують славу, перемогу та божественне благословення. Його постать, в античних обладунках та щитом в руці, нагадує давніх героїв і римського Марса, а пишні барокові елементи — хмари, ангели та військові атрибути — створюють відчуття піднесеності та величі. Гравюра підкреслює не лише військові звитяги Мазепи, але й його внесок у зміцнення козацької держави, підтримку та захист православ’я, що робить його образ багатогранним втіленням «Козацького Марса».
Мистецька майстерність Галяховського проявляється в деталізації та динаміці композиції, яка відображає дух бароко та ідеалізоване бачення гетьмана як провідника нації.
Вплив бароко на образотворчість
Мистецтво бароко, яке домінувало в Україні в XVII–XVIII століттях, ідеально пасувало для втілення образу «Козацького Марса». Барокові портрети та гравюри підкреслювали драматизм, динаміку та велич постаті. Гетьмани зображалися з пишними драпіруваннями, символами влади (булава, пернач) і військовими атрибутами, що створювало відчуття героїчної піднесеності.
Наприклад, портрети Кирила Розумовського, створені італійськими художниками Помпео Батоні та Луї Токке, відображають європейську традицію зображення правителів у величній манері, що наближає їх до образу античного бога війни.
Народне мистецтво: Козак Мамай
Паралельно з офіційними портретами в народному мистецтві формувався образ Козака Мамая — узагальненого символу козацької звитяги. Хоча Козак Мамай не завжди асоціювався з конкретним гетьманом, його зображення на картинах, скринях і кахлях уособлювали дух козацтва. Козак із бандурою, шаблею та конем символізував поєднання воїнської доблесті та духовної свободи, що також перегукується з образом Марса як покровителя воїнів.
Культурне та історичне значення
Образ «Козацького Марса» відігравав важливу роль у формуванні національної свідомості. У XVII–XVIII століттях, коли Україна перебувала під тиском сусідніх держав, портрети та гравюри гетьманів, таких як Іван Самойлович і Іван Мазепа, слугували інструментом пропаганди, підкреслюючи силу та легітимність козацької держави. Зображення Самойловича на гравюрі з синодика Батуринського монастиря підкреслювало його внесок у збереження автономії Київської метрополії, тоді як гравюри Мігури та Галяховського прославляли Мазепу як мецената, полководця та захисника православної віри.
У XIX столітті, в добу романтизму, образ «Козацького Марса» був переосмислений. Українські інтелектуали, як-от Тарас Шевченко, використовували козацьку тематику для пробудження національної свідомості. Наприклад, у поемі «Гайдамаки» Шевченко змальовує козаків як національних героїв, що продовжують традицію боротьби, розпочату гетьманами.
«Козацький Марс»: символ епохи
Образ «Козацького Марса» — це не лише художній прийом, але й потужний символ козацької епохи, що поєднує військову доблесть, лідерство та національну ідентичність. Гетьман Іван Самойлович, зображений на гравюрі з синодика Батуринського Крупицького монастиря, уособлює цей образ через свою військову міць і внесок у збереження автономії України. Водночас гравюри Івана Мігури та Данила Галяховського, присвячені Івану Мазепі, підносять його до рівня міфологічного героя, поєднуючи військову славу з меценатством і державотворенням.
Через мистецтво бароко та народні традиції, зокрема образ Козака Мамая, «Козацький Марс» став частиною національного міфу, що й досі надихає українців. Цей образ нагадує нам про героїчну спадщину козацтва та його значення для сучасної України.
