П’ять міфів про стандартну англійську мову

Автор: Віллем Голлманн, професор лінгвістики Ланкастерського університету.

Коли я нещодавно пояснив, чому викладання граматики в початковій школі залишається актуальною темою, програма Today на Radio 4 запросила мене обговорити важливість стандартної англійської мови. Моїм опонентом був Невіл Гвін, британський приватний репетитор, письменник та, як сказав колись ведучий Нік Робінсон, «палкий прихильник правильної граматики».

Робінсон попросив мене обґрунтувати свою позицію, яка полягає в наступному: стандартна англійська не повинна бути представлена в національній навчальній програмі як єдина правильна форма, а як більш престижна модель у соціумі. Стверджувати, ніби це єдиний правильний спосіб висловитись, ставить в невигідне становище тих дітей, які не говорять так з народження.

Як так? Наприклад, ваш вчитель каже вам, що «I was going to the shops» («Я ходив по магазинах») – це єдиний правильний варіант виразу. Якщо ви завжди так говорили, вам буде набагато легше, ніж дитині, яка вдома завжди казала: «I were going to the shops». Виправити мовлення їй доведеться під час навчання у школі.

«Чи справді має значення, – запитав Робінсон у Гвіна, – якщо я скажу: “I were going to the shops”?»

Так, справді має. – відповів Гвін. «Якщо ви кажете “I were,” у вас просто викривлене мислення».

Ця позиція настільки ж абсурдна, як і хибна. Адже з неї випливає, ніби від 85% до 88% населення Великої Британії, які розмовляють нестандартними формами англійської мови, не кажучи вже про багато мільйонів людей у всьому світі, які говорять англійською та використовують нелітературні варіанти, не можуть ясно мислити.

І це ще до того, як ви покопирсаєтесь в історії мови. Це звинувачення можна висунути проти кожного носія англійської мови до 1400 року, коли вперше з’явилося те, що ми зараз вважаємо стандартною англійською у Британії.

З того часу в пресі з’явилися статті, які демонструють широко поширене нерозуміння того, що таке стандартна англійська мова. Отже, я пропоную розвінчання п’яти основних міфів.

1. Граматика і стандартна граматика англійської мови – це одне й те ж саме

Незважаючи на твердження деяких критиків, не є суперечливим виступати за те, щоб учні вивчали та розуміли стандартну англійську мову та її граматику лише як один можливий різновид.

Так само правильно пояснити дитині, що слово were в нестандартному сповосполученні Iwere є відповідним дієсловом, як was – в стандартному словосполученні Iwas. Обидва пояснення допоможуть дитині зрозуміти, що таке дієслово на відміну від іменника.

Неупереджене обговорення нестандартних форм також може допомогти багатьом дітям і батькам почувати себе більш впевнено в школі і поза нею. Вчителі можуть разом з учнями вивчити приклади нестандартного відмінювання. Вони можуть пояснити, наприклад, що деякі мовці в Ланкаширі використовують were замість was, в той час як інші говорять was замість were. Ключовим моментом тут є те, щоб вчитель не називав ланкаширський або будь-який інший варіант неправильним, а просто місцевим діалектом.

2. Існує тільки одна стандартна англійська

Англійська – це глобальна мова спілкування. І саме через цю всесвітню поширеність існує кілька різних стандартних форм, включно зі стандартною шотландською, австралійською та американською англійською.

Так житель Нью-Йорка, який тільки переїхав до Лондона, запросто може сказати gotten замість стандартного британського англійського got. Думка про те, що існує єдиний монолітний стандарт англійської мови у всьому світі, у Великій Британії чи в Англії, є вигадкою.

Стандартну англійську мову краще розуміти як найпрестижніший діалект у тих країнах, де нею розмовляють як першою мовою. Вона докладно кодифікована у підручниках граматики та словниках і є особливо поширеною в офіційному письмі.

На відміну від регіональних діалектів, вона не прив’язана до певної частини країни, а скоріше до вищого прошарку суспільства. Проте, як і інші діалекти, вона продовжує змінюватися.

3. Стандартна англійська та прийнята вимова – це одне й те ж саме

Говорити стандартною англійською не означає розмовляти з аристократичним акцентом. Лінгвісти погоджуються, що кожен, хто говорить з акцентом, відомим як прийнята вимова (англ. ReceivedPronunciation, RP), також використовуватиме слова та граматику, які складають стандартну англійську. Однак, не всі носії стандартної англійської мови мають однаковий акцент.

Лише 3% населення Великої Британії говорять з прийнятою вимовою, тоді як стандартна англійська є домашнім діалектом від 12 до 15%. Словосполучення Iwas та Iwere являють собою відмінності не з точки зору акценту, а між стандартною і нестандартною англійською.

4. Стандартна англійська мова – єдиний варіант мови з чіткими правилами

Деякі критики захищають панування стандартної англійської мови, заявляючи, що її правила, по суті, мають вирішальне значення для розуміння один одного. Однак, нестандартні варіації англійської мови також мають граматичні правила.

Я вже писав про ланкаширських мовців, які кажуть: «I gave it him» (“Я дав йому це”), а не «I gave him it» або «I gave it to him». Для них це правило. Дотримання його не призводить до незрозумілості.

Насправді, нестандартні варіації можуть забезпечити більшу зрозумілість. Візьміть слово you. Раніше в англійській мові розрізняли thou (ти), звертаючись до однієї людини, та you (ви) – для звернення до двох чи більше осіб. Сучасні версії багатьох інших мов, включно з французькою, польською та пенджабською, все ще зберігають цю відмінність. Натомість, стандартна англійська мова має лише займенник you, який є двозначним. Багато нестандартних версій бувають прозорішими, бо вони мають форми множини, такі як yous, y’all або yins.

5. Вам потрібна стандартна англійська, щоб мислити розсудливо

Заснований на елітарних і класових стереотипах, цей п’ятий міф про стандартну англійську яскраво демонструє, чому життєво необхідно ставитися до всіх діалектів неупереджено. Важливо, щоб стандартна англійська викладалася в рамках національної навчальної програми, особливо для використання в офіційному письмі. Але багато лінгвістів-педагогів сходяться на думці, що принизливо подавати це як єдиний правильний спосіб, розповідаючи дитині, що вона говорить неправильно. Критика нестандартного мовлення може відбити в дітей бажання серйозно займатися власною освітою. Зрештою, таке навчання шкодить як учням, так і суспільству в цілому.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Five things people get wrong about standard English» в журналі «The Conversation» 8 жовтня 2021 р.

Переклали студенти групи 22п Факультету іноземної філології Національного університету імені М.П. Драгоманова.