Антон Орел. Конкурс драбблів

Летаргічний сон або другий шанс людини

- Підійди до мене! Подивись!- Янгол обійняв правицею свою підопічну. 
Вони опинились посеред сакур, навпроти гори Фуджі.
Деревця якраз зацвіли й виділяють запаморочливий аромат. 
Жодна гілочка не колишеться, на небі застигли пухнасті вівця-хмаринки.
Тиша, немов весь світ зупинився. Вечірнє сонечко стало ореолом гори; 
Фуджі уподібнилась мудрому сенцею, 
що препідносить гостям одвічну мудрість, 
а його білосніжний погляд губиться за небокраєм, в обіймах вічності.
- Про що думаєш?- спитав янгол тихо. 
- Таким міг би бути наш рай. Але хіба ми не в кінці шляху? 
Відповіді не послідувало. Сонце швидко згасло, немов лампа. 
Непроглядна темрява оповила її. Почувся віддалений нерозбірлевий шепіт.
Сенс його вона зрозуміє... колись.

Умови участі у конкурсі драбблів