Чому «Американська історія Х» вражаючий фільм?

Зникаюча постіронія

Фільм «Американська історія Х» навчає гуманності та дозволяє переоцінити власні погляди на історичну расову сегрегацію в Америці. Водночас у Сполучених Штатах Америки вже бачимо наслідки від зворотного процесу, а саме: надмірної політкоректності як засилля акту миролюбства та хіпування. Це нагадує темний бік потуранню абсолютному лібералізму, тут можна згадати сучасного контраверсійного філософа Славоя Жижека і його пророчі слова про те, що сучасний лібералізм постане новим фашизмом; мова йде про культуру скасування – новий вид культурного терору голлівудських зірок, а також зникнення та, по суті, знищення постіронії як центрального запобіжника постмодерну. Останнім острівцем надії є одиниці-репери, як-от JPEG MAFIA або ж Denzel Curry. Ці хлопці вміють працювати з контекстами та сенсами. Відтепер Голлівуду подавай як гарячу страву щирий метамодерн. Якщо ти переодягнешся з підсвіченого трікстера у діловий костюм, як-от герой гри «Хітмен», матимеш більший успіх, про тебе не забудуть. Щирість і повна серйозність намірів, і ніякого блазнювання.   

Жорстокість, металічний присмак у роті та нечувана прикутість

У цього кіношедевру дві сторони медалі. Одна - коли головний герой бореться з навалою темного криміналу у своєму районі. Інша, прихована, – це поділ людей на касти, хоча з упевненістю можна сказати, що банди скінхедів, які персонаж очолює, нічим не відрізняються від темношкірих гангстерів. Вони грабують і тероризують «кольорове населення». Здавалось би, що Дерек Віньярд (головий бандюк, лідер скінхедів) віритиме до кінця в ідеологію нацизму, і ніщо його не зупинить… Однак все змінюється, після того як Дерек потрапить у в’язницю за скоєні вбивства грабіжників. Сцена злочину та затримання у кінострічці просто неймовірна. Дерек двічі стріляє у грабіжника, а згодом змушує його їсти бордюр, пізніше добиває його ногою з неймовірною жорстокістю. Ще згодом, коли приїздять копи, він стає на коліна і з божевільно-осмисленим виразом обличчя демонструє своєму молодшому брату: я твій месія – ти мій послідовник.

Якби на цю роль узяли когось іншого, а не Едварда Нортона, ми отримали б просто пластилінову, проте жорстоку драму з елементами дріб’язкової психології.

Щодо молодшого брата – то Денні таки дійсно перейняв естафету від брата. Він щиро вірить у відновлення неонацистського руху і ту всю «маячню», яку йому нав’язав його старший брат. Переосмислення трагедії та власної долі відбудеться після виходу Дерека з в’язниці.

Колір як символ внутрішнього звіра

Етап становлення нової особисті Дерека від старої відбувається за допомогою зображення - через похмурий чорно-білий колір (характерний для ранніх фільмів американського режисера Джима Джармуша). Крізь призму чорно-білого ми вловлюємо лють і агресію старого Віньярда, та нібито його філософію, а крізь колір – постає нова особистість, котра розуміє, що те, чим він жив, найімовірніше, було лише фікцією та рафінадом і навіть не заслуговувало хоч якогось духу авантюри.  

Якщо ж говорити про сучасну Америку, то вона могла б існувати в межах трампівської постправди. Думаю, що він спокійно міг би стати лідером усіх реднеків і адептів нової реформації з його обмеженими думками щодо побудови стіни на кордоні з Мексикою та абсолютного виселення всіх мігрантів. Це ще раз доводить, що «Американська історія Х» була створена на випередження. І чомусь практично зі сценою погрому крамниці Віньярдом старшим і його посіпаками згадується штурм Капітолію США 6 січня 2021 року, адже в чомусь ці випадки схожі. Насильство, нацизм і нескінченні теорії змов привели усіх сірих конформістів до Бастилії, проте кривавої революції не відбулося. На щастя. І добре. 

Автор рецензії Петрицький Роман