Скарби Литої могили: подорож крізь тисячоліття

Відкриття кургану та перші знахідки

Цей курган – єдиний відомий скіфський царський курган тієї епохи у Північному Причорномор'ї, розкопки якого стали поштовхом до розвитку археологічних досліджень в Україні. Саме з цієї дати і ведеться відлік всієї вітчизняної археології. Тоді генерал-поручик російської армії, головний командир Нової Сербії та майбутній губернатор Новоросійської губернії Олексій Мельгунов віддав наказ розпочати його дослідження.

3 вересня 1763 року розпочалися перші розкопки десятиметрового поховального кургану. Їх проводили місцеві жителі під керівництвом генерал-майора Олександра Ісакова. Безпосереднє керівництво роботами на місці здійснювали купці Олексій Батраков та Семен Васильєв.

Лопатами селян по центру кургану було прокопано прямокутну яму. Першою знахідкою під час розкопок стала кам'яна баба, що була виявлена у верхній частині насипу. Це була антропоморфна кам'яна стела з відбитою головою, виготовлена з пісковику. Встановлюючи таких ідолів на вершинах курганів, кочові скіфи не лише висловлювали свої релігійні вірування, а й фактично позначали цю територію як свою.

Неподалік від статуї, в кам'яній скрині, археологи виявили справжній скарб - комплекс дорогоцінних предметів, який згодом отримав назву "Мельгуновський скарб", а саму пам’ятку з початку перших розкопок почали називати Мельгуновським курганом. Серед знахідок були:

• залізний акінак з руків’ям та дерев’яними піхвами окутими золотими пластинами: руків’я декороване пальметами, перехрестя із зображенням двох гірських козлів, нижня частина піхов оздоблена зображенням двох левів, чотириногих фантастичних істот з людськими, лев’ячими та орлиними головами, які стріляють з луків;
• золота діадема з трьох ланцюжків, з’єднаних розетками;
• 17 масивних золотих платівок у вигляді орла;
• платівки із зображенням мавп та птахів;
• бронзова застібка з лев’ячими голівками на кінцях;
• срібні елементи ассирійського палацового табурету;
• 40 бронзових наконечників стріл;
• інші речі (срібні циліндри, залізні цвяхи).

Археологи зазначають, що є всі підстави вважати, що ці предмети належать до другої половини VII століття до нашої ери і були військовими трофеями скіфів, добутими ними під час походів до Малої Азії.

"Мельгуновський скарб" відправили до Санкт-Петербурга, де він був переданий до Мінц-кабінету Кунсткамери. Саме там знахідки вперше дослідив та описав Герхард Фрідріх Міллер. У другій половині ХІХ століття їх передали до Ермітажу, який на той час з приватної колекції російських монархів перетворився на музей. 

1932 року частину знахідок з Мельгуновського кургану таки вдалося повернути до музею Харкова. Проте, на жаль, під час невдалої спроби евакуації колекції у роки Другої світової війни ці артефакти знову було втрачено.

Дослідження кургану та його значення

Окрім перших розкопок 1763 року, курган досліджувався ще декілька разів. У 1892 році його вивчив відомий археолог і етнограф Володимир Ястребов, а у 1990 році – відома українська археологиня та історикиня Нінель Бокій. Їхні дослідження значно розширили наше розуміння Мельгунівського кургану та його значення.

У 2019 році розкопки продовжив Інститут археології НАН України. Дослідники зробили сенсаційне відкриття: курган збудували не скіфи, а їхні попередники на цій території, ймовірно, за століття до них. Археологам вдалося знайти дві збережені платівки з золото-срібного сплаву, оздоблені орнаментом, характерним для іншої культури. 

Загалом, Мельгунівський курган – це унікальна пам'ятка, яка має неоціненне значення для розуміння історії, археології та культури України. Він не лише розкриває таємниці життя скіфської еліти, але й свідчить про зв'язки скіфів з іншими народами того часу. Дослідження кургану, яке триває й досі, дає нові дані про цю безцінну пам'ятку, роблячи її невичерпним джерелом знань для науковців та всіх, хто цікавиться історією нашого краю.