29-09-2022 102

Фаулз Джон (John Fowles)

(1926–2005)

Непересічний майстер художньої версифікації, Джон Фаулз віртуозно моделює практично усі форми оповіді, вільно володіючи інструментарієм «реалістичних», «магічних», «інтелектуальних», «детективних» прийомів. Можливо, саме ця риса і визначає Фаулза як культового письменника другої половини XX століття. Починаючи з «Колекціонера», він стає главою англійського постмодернізму, поступово виводить постмодерністську прозу із субкультурного «підпілля» на широкий читацький загал.

Крім того, романи Дж. Фаулза формулюють загальнофілософські проблеми людського буття, утверджують ідею екзистенційного вибору та свободи як головного життєвого ідеалу. На тлі ідейно-естетичної еволюції Фаулза-митця помітна тенденція художнього ускладнення екзистенційних проблем, що, природно, відбивається на еволюції його постмодерних оповідних форм. Художня завуальованість та мінливість прозової структури — риса, якої все більше й більше набуває письмо Фаулза, від більш-менш «прозорого» «Колекціонера» до наскрізь метафоризованої «Мантиси» чи параболічної структури «Примхи».

Основними темами і проблемами, що турбують Дж. Фаулза, літературознавці вважають проблему взаємин людини і мистецтва (дослідження природи «реального» і «творчого»), проблему відчуження мистецтва, еволюції письменника як самозанурення у творчість. Фаулза цікавлять зв’язок літератури з політикою взагалі та соціальними проблемами зокрема, суспільне ставлення до жінки та шляхи самоствердження її як рівноправної вільної особистості, теоретичні проблеми «смерті» або «не смерті» роману, «влади тексту» тощо. Головною наскрізною філософсько-літературною проблемою письменника літературознавці вважають проблему власне художньої творчості, ролі уявного та реального, свідомого й позасвідомого як базисних чинників мистецького процесу.

Біографія

Твори


Критика