Мирослав Ірчан

Мирослав Ірчан (Андрій Дмитрович Бабюк) залишив значну й різноманітну творчу спадщину. Тут — повісті й новели, нариси й вірші, хронікальні літописи і п’єси, історичні розвідки й переклади. Серед не завершених творчих задумів знаходимо й великі соціальні романи з життя робітників Америки та Аргентини.

Ірчан виявив себе як талановитий і багатогранний художник, що увійшов у літературу зі своєю темою, своїм світом героїв, своєю мистецькою палітрою.

Усі твори він будував виключно на життьєвих фактах, старався завжди не відступати від гасла, що в художньому творі мусить бути життьєва правда. Письменник був так захоплений цим гаслом іще з часів громадянської війни, що майже не визнавав так званої «поетичної фантазії». Всі його твори — це життьєві факти.

Мирослав Ірчан писав твори революційно-романтичного та імпресіоністичного спрямувань; за жанром це — поезії в прозі, а за характером — лірико-патетичні авторські звернення до сучасників та нащадків. З усіх новелістів «першого призову» він найближче стоїть до трагічної прози Василя Стефаника, від якого й бере початок психологізм прозаїка.

Біографія

Твори

• Він не поміг
• Лі Юнк-шан і Лі Юнк-по
• Осінь в димах

Критика

• Мирослав Ірчан – літературний критик
• Провідний герой драматургії Ірчана
• Творчість Мирослава Ірчана періоду громадянської війни