(1824-1898)
Сформувавшися під впливом романтичної ідеології, Яків Щоголів поставив в осереддя творчості свою велику і малу (Охтирщина) батьківщину. Заходив у внутрішню колізію зі службовими обов’язками, обтяжливими для патріота рідного краю й українського поета, проте «олітературював» старовину, оспівував іще непоруйновану природу, фіксував історично складені типи українців, щедро спілкувався з пам’ятками народної словесності, що їх і сам при нагоді призбирував.
Почавши літературну діяльність під впливом російських романтиків, у ранніх своїх поезіях, написаних російською, Яків Щоголів удавався до усталених у романтиків літературних віршових розмірів. Але в українських поезіях 1840-х років, після ознайомлення з творчістю харківських романтиків та з українським фольклором, Щоголів звернувся до народно-пісенних мотивів, образів, а разом і ритмічних розмірів.
Твори
Критика
