(1937-2007)
Юрій Хорунжий (відомий український письменник), втілюючи авторський задум, розкривав у своїх історичних творах справжні наміри головного героя, його потаємні думки та спостереження, вихідним пунктом для відтворення яких були історичні факти. Ю. Хорунжий змалював, наприклад, І. Мазепу як майстра політичних комбінацій, як хитромудрого й далекоглядного політика - одного з найвидатніших у своєму часі, виділивши стратегічність як наріжну ознаку його мислення.
Найпоширенішим прийомом, до якого вдавався белетрист, було моделювання внутрішніх монологів та роздумів протагоніста художнього життєпису.
Ю. Хорунжий поєднав у своїх романах архаїзацію словника із риторикою зображуваного періоду. І якщо перше реалізовано через введення в мову головного героя та інших персонажів творів окремих слів і цілих виразів, вживаних у мові певного історичного періоду, з урахуванням їхньої станової належності, освітнього рівня, то друге - шляхом насичення синтаксичних конструкцій, якими послуговуються герої, афоризмами, сентенціями, риторичними запитаннями.
Твори
Критика
