20-08-2023 9117

Віктор Гюґо (Victor Hugo)

(1802–1885)

Поєднанням прямого зображення та символіки, яка пов'язує факт із соціальними, політичними та філософськими оцінками й ідеями, надає йому масштабності, і пояснюється дієвість, значущість, прогресивність творчості Віктора Гюґо.

Символічний стиль Гюґо передбачає наявність двох органічно пов'язаних між собою початків – чуттєвого образу реальності та прагнення до трансцендентальності.

Письменник зводить характер однієї домінуючої рисі, різко ділить образи на позитивні та негативні, наділяє їх символічним портретом, шукає загальне в одиничному, вводить символічний колір, звертається до постійних символів.

У творчості Гюґо велике місце займають тема сім'ї, побуту, жанрові вуличні замальовки. Разом із ними з'являється в нього розмовна лексика (як відтворена деталь). Відомо, що саме Гюґо збагатив французьку поезію ХІХ ст. яскравим і точним пейзажним малюнком.

Поєднання низького та піднесеного, пошуки у сфері жанру вели Гюґо від од до вірша, об’ємної форми, що дозволяє поєднувати елементи драми, епосу, лірики, від трагедії до драми, до складної структури роману.

Біографія

Твори

Критика