В рамках проекту під назвою "Геолокація" Нейт Ларсон і Мерні Шінделман шукають незвичайні записи в Twitter, до яких прикріплені геотеги.
Вони відправляються в місця, звідки було відправлено повідомлення, і фотографують їх. На стику тексту та зображення, в їх поєднанні (а часто і в суперечності між ними) за допомогою технологій, народжується мистецтво.
"У наш час люди поглинають величезну кількість віртуальної інформації, не замислюючись про те, що вона народжується в цьому світі. Ми намагаємося відобразити дійсність, яка ховається за короткими записами в Twitter, щоб створити реальний, фізичний зв'язок з живими людьми", - говорить Шінделман. "Геолокація - це не просто "примочка" до Twitter, вона дозволяє зрозуміти, як люди взаємодіють один з одним в Інтернеті", - додає Ларсон.
Шінделман викладає фотографію в університеті Джорджії, Ларсон займається тим же в Коледжі мистецтв Меріленда. Потрібно відзначити, що у творців проекту різні погляди на те, які твіти гідні стати об'єктами творчості. Шінделман зацікавлена в тому, щоб відобразити, як Twitter та інші соціальні мережі роблять людей самотніми, вона вибирає твіти, в яких люди висловлюють яскраві, часто негативні емоції. А ось Ларсон цікавиться питаннями безпеки, породжуваними використанням Twitter. За його словами, люди часто неусвідомлено розкривають подробиці про себе та своє місцезнаходження, які без Twitter залишалися б приватними.
Щоб відстежувати твіти, фотографи використовують різні способи. Шінделман говорить, що вона просто робить пошукові запити в Bing, а ось Ларсон працює з великою кількістю програм, таких як tweetspot і streamd.it на своєму "айфоні".
Як кажуть фотографи, більшість користувачів Twitter не використовують можливість додавання до своїх записів геолокаційних даних, такщо для вивчення Ларсоном та Шінделман залишається лише кілька відсотків від мільйонів твітів, які користувачі публікують щодня. GPS не дозволяє відстежити місце розташування абсолютно точно, його похибка становить близько 5 метрів, так що фотографам часто доводиться додумувати, де саме перебував користувач, коли писав твіт.
Найчастіше Ларсон і Шінделман приїжджають на потрібне місце через кілька тижнів після публікації цікавого повідомлення, проте іноді виходить так, що вони з'являються там вже через годину. "Нам би дуже хотілося хоч раз випадково зустрітися з автором твіта, який ми передаємо у фотографії. На жаль, поки такого не сталося", - говорить Шінделман.
Фотографи документують твіти не тільки в США, але і в Англії. Кілька разів вони спеціально літали до Південної Кореї, Косово і Росії. Шінделман говорить, що Південна Корея цікава надзвичайно великою кількістю мобільних користувачів Twitter, Косово цікавить фотографів будівництвом молодої демократії, а Росія - унікальною інфраструктурою соціальних медіа.
"Для нас Twitter - це своєрідне око до реальності, - пояснює Ларсон. - Ми постійно шукаємо яскраві моменти і закарбовуємо їх".
