Петро Дорошко. Світло впало синім метеором
Світло впало синім метеором
На круті відроги Демерджі.
Дівчино, отут, над Чорним морем,
Про любов свою мені скажи.
Так скажи, щоб крем’янисті брили
Ворухнулись, щоб відчув я крила,
Щоб сріблясті змовкнули тополі
Й Чорне море, що шумить поволі,
Заніміло. Щоб у тишині
Про любов казала ти мені.
Так скажи, щоб зорі завогнились,
Щоб каміння в льоті зупинилось,
Щоб від дотику моїх долонь
Чорний камінь викресав огонь
І щоб разом зникли навкруги
І тополі, й моря береги,
І гірського вітру течія,
Тільки залишились – ти та я.
І не ти, не я. В нічній пітьмі
Щоб стояли тільки двоє – ми.
І не двоє, ні, не двоє ми –
Щоб ні нас, ні ночі, ні пітьми,
Що гарячі подихи несе, -
Лиш любов, що полонила все.
Твори
Критика
