Остап Тарнавський. Вікно
Така проста, звичайна річ – вікно,
а скільки змісту в цім короткім слові.
Нові світи, небачені-казкові,
то відчиня, то зачиня воно.
В задушливій кімнаті ми ждемо
на щось, що прийде, наче вітру повів,
чого не висловити в людській мові,
про що замріяли давним-давно.
І вся надія – у малім вікні,
що темну келію зміня в світлицю
і розкриває всім – тобі й мені,
незгаданого світу таємницю.
Та тут же хтось підказує водно:
сама людина – це у світ вікно.
Твори
Критика
