Остап Тарнавський. Втеча
Мов блудний син, я втік перед тобою,
схиливши голову, спустивши зір,
нездібний погляд піднести до зір,
шукати за дорогою ясною.
Блукаю по заулках, темнотою,
у порожнечі челюстей і дір,
розумній логіці наперекір,
щоб тільки не зустрітися з тобою.
І так ціле життя промандрувати,
зійти з дороги і блукать-блукати,
приреченого шляху не знайти!..
Та знаю, що скінчиться це блукання
і – без дороговказу, без шукання
дійду до тебе – до останньої мети.
Твори
Критика
