Ганна Світлична. Воскресіння
І хай буде здано на мить фортецю,
І зжовкне знесилля жорстокий курай.
І хай буду зранена в грізнім герці,
В останньому герці своєму — хай!
Хай буде і подиху вже несила,
Несила і кроку уже зробить —
Ви дайте мені хоч на хвильку тіло,
Поранене тіло в Дніпрі змочить!
Хай втрачу я друга і втрачу пісню,
Хай повінь всі греблі мої знесе, —
У мене залишйться ще Вітчизна,
У мене лишиться ще, люди, все!
Я тихо засну.
На отавах синіх
Отак засинали колись вояки,
Окрайчик небес і своє воскресіння
Вві сні притискаючи до щоки.
Твори
Критика
