Ганна Світлична. Мудрість
Вночі з лицем
просвітлено-натхненним
Присіла Мудрість
край мого стола.
— Ти звала, — каже, —
ти колись за мене
Платила помилками —
я прийшла. —
А я кричу:
— Зажди, моє смеркання!
Ще мить.
Ще подих.
Ще один рядок!
Візьми назад
своє гірке всезнання.
Верни солодку пору
помилок.
Твори
Критика
