Страсна п'ятниця

Не іде годинник, а біжить.
Мов із гірки стрімголов збігає.
Я за ним, хапливим, не встигаю.
Та й нема куди мені спішить.

Не встигаю й за календарем.
Можна і без дат прожить на світі.
Обживусь в новім тисячолітті,
і не буду згадувать старе.

Час мене помучив, потривожив
та і відпустив — на милість Божу.

І застигли стрілки золоті
в п’ятницю, коли верба ще гола.
Господи, ще ж син твій на хресті.
Що, як не воскресне він ніколи?