​На самому краї — провал у стіні...

На самому краї — провал у стіні.
Ще теплі сліди і ще пам'ятні дні.
І руку твою пам'ятає рука.
І не відпускає, і не відпуска

А дім, затискаючи рану плющем,
щодня і щоночі стоїть за плечем.
Сторожить безодню: — Гляди, не впади.
І ніжно відводить од краю — туди,

де крісла мого нестаріючий трон,
в блокноті рядків філігрань,
японська камелія, рододендрон
і жаркочервона герань.

Де музики тайна, і сніг у вікні,
свічки і святкова кутя.
І плющ заплітає пролом у стіні.
І знову я бранець життя...