Топ 11 шедеврів трансцендентального кіно
Такі фільми кидають виклик нашому сприйняттю реальності, смерті, моралі та більшості інших понять, які людство звикло сприймати як щось стале. Загалом, трансцендентальне кіно спонукає до роздумів.
Агірре, гнів Божий / Aguirre, Der Zorn Gottes (Вернер Герцог, 1972)
Сюжет є оснований на реальній події, яка відбулась у XVI сторіччі. Іспанський конкістадор Агірре вирушив на пошуки міфічного міста Ельдорадо. Організувавши бунт, властолюбний та хворий на манію величі Агірре направляє команду рікою вниз до неминучої гибелі.
Фільм увійшов в історію як одна з найкращих робіт Вернера Херцога. Твір уславив режисера та актора Клауса Кінскі – виконавця головною ролі. «Агірре, гнів Божий» - класика кінематографу, що заслуговує уваги кожного шанувальника світового кіно.
Свята гора / La montaña sagrada / The Holy Mountain (Алехандро Ходоровський 1973)
Наш перелік не міг обійтися без сюрреалістичної фантастики з елементами психоделіки від чилійського режисера Алехандро Ходоровського. В цьому культовому фільмі показана певною мірою альтернативна реальність з великою кількістю релігійної символіки та посиланнями на християнство, карти Таро, алхімію, містичну філософію.
Інші жанри / Altered States (Кен Рассел, 1980)
Кен Рассел прийшов у світ наукової фантастики, знявши трилер за романом Педді Чаєфскі, в якому психолог Едвард Джессуп ставить досліди для вивчення пограничних станів людської свідомості. Він вживає галюциногени, посилюючи їх дію сенсорною депривацією, та заглиблюється в містичні галюцинації. Змінений стан – це ідеальне поєднання фантастики та психоделіки у кіно. Дослідження вченого приводить його до морального та фізичного перетворення. Його свідомість перестає відрізняти реальність від видінь.
Кояніскаці / Koyaanisqatsi (Годфрі Реджио, 1982)
На мові індіанців хопі «Koyaanisqatsi» означає «життя, виведене з рівноваги». Про це і сповіщає нам режисер, не використовуючи мовлення, а лише відеоряд оператора Рона Фріке, ідеально доповнений атмосферною музикою Філіпа Гласса. Людству вдалося використати технологію в кожному аспекті свого існування. Але ми прийшли до небезпечної залежності від їх нестабільної роботи.
Відомо, що Ґодфрі Реджіо 14 років провів у молитвах, мовчанні і постах. Після чого виникла ідея зняти «Кояніскаці». «Ми не використовуємо технологію – ми живемо технологією», - вважає режисер, створивши фільм про ненаситний апетит технологічної гомогенізації.
Шаманка / Szamanka (Анджей Жулавський, 1996)
Сценарій написала феміністка, скандальна письменниця та засновниця Польської партії жінок Мануела Гретковська. В «Шаманці» досліджується зв’язок між сексом, обожнюванням і підпорядкуванням жінки в сучасному суспільстві.
Дорога в нікуди / Lost Highway (Девід Лінч, 1997)
Спроба Лінча створити психологічний трилер стала однією з величезних культових сенсацій. Фаворити серед шанувальників Лінча, аналізуючи сюжет, гадають і філософствують про те, що ж означає цей нео-нуар про джазового музиканта, який спробує розібратись у власному світі. Варто наголосити, що питання «вбив він свою дружину чи ні» - лише верхівка айсберга. Гангстери, підпільна порнографія, спалахи світла й один із найсюрреалістичніших фільмів режисера. Категорично не підходить для сімейного перегляду.
Велике мовчання / Die Grosse Stille (Філіп Ґрьонінґ, 2005)
У цьому документальному фільмі Філіп Ґрьонінґ знайомить нас із повсякденним життям картезіанців у католицькому монастирі Гранд-Шартрьоз у французьких Альпах. Режисер задумав цей фільм ще в 1984 році, але лише через 16 років отримав дозвіл на зйомки. Ще два роки пішло на редагування матеріалу. Фільм Ґрьонінґа ілюструє здатність людей переносити суворі аскези, спираючись на віру.
Монахи-картезіанці відокремлені від зовнішнього світу та зачинені для відвідувачів. Вони зберігають сувору обітницю мовчання, моляться, працюють, учаться і вірять, що таким чином наближаються до Бога. На думку монахів – це і є щастя. У «Великому мовчанні» Ґрьонінґ показує, що люди можуть витримати серйозні випробування, коли у щось вірять.
Вхід в порожнечу / Enter the Void (Гаспар Ное, 2009)
Це справжній галюцинаторний шедевр. Завантаженість кадрів яскравими фарбами та неоновими вогнями, звуковими та візуальними ефектами переносить глядача у фантасмагоричний світ життя, смерті та кошмару.
Оскар підторговує наркотиками, а його сестра Лінда танцює стриптиз. Вони осиротіли зовсім рано – батьки загинули в автокатастрофі. Ще в дитинстві Оскар дав клятву ніколи не полишати сестру. Але він загинув під час поліцейської облави в барі. Далі глядач спостерігає за подіями очима Оскара, точніше його душі. Розповідь то спливає у минуле, то повертається у сьогодення, занурюючись в альтернативні версії реальності.
Дядечко Бунмі, що пам’ятає свої минулі життя / Uncle Boonmee Who Can Recall His Past Lives (Апічатпонг Верасетакул, 2010)
«Дядечко Бунмі», вийшовши в 2010 році, став першим тайським фільмом, який отримав Золоту пальмову гілку. Головний персонаж – дядько Бунмі – вмирає від ниркової хвороби. Доживаючи останні дні, він разом зі своїми близькими – то в безтілесній, то в тілесній формі – відправляється в подорож досліджувати свої минулі життя.
Цей фільм став своєрідним продовженням іншого проєкту Апічатпонга Вирасетакула під назвою «Примітив» і в основному зосереджений на конкретній області Таїланду. Але попередні його роботи більше сфокусовані на колективній пам’яті регіону в політичному й історичному аспекті. «Дядечко Бунмі», за словами режисера, подібний до «особистого щоденника».
Мова йде про значення пам’яті, трансформації, реінкарнації та природу речей перед обличчям смерті. Дуже цікавий виважений фільм у жанрі магічного реалізму для всіх, кого цікавлять причинно-наслідкові зв’язки, попередні життя і, звичайно, кіномистецтво.
Майстер / The Master (Пол Томас Андерсон, 2012)
Драма Пола Томаса Андерсона про засновника релігійної течії в 1950-х і пияка-волоцюгу, який воював в Японії під час Другої світової. Блискуча акторська робота Філіпа Сеймура та Хоакіна Фенікса занурює глядача в багатошарову історію з харизматичними персонажами та філософськими ідеями.
Обійми змія / El abrazo de la serpiente (Сіро Гуерра, 2015)
Сіро Гуерра зняв цю амазонську пригоду в чорно-білому кольорі. Світ різнобарв’я звузився до відтінків сірого. Ця кінострічка сповнена глибокого змісту. Ви зрозумієте це, щойно очі звикнуть. Основою для фільму «Обійми змія» став щоденник двох дослідників, які подорожували по колумбійській Амазонії в минулому сторіччі.
