Справжній детектив. Нове слово в жанрі детективних серіалів

Роман Петрицький

«Справжній детектив» – це нове слово в жанрі детективних серіалів, в якому ідеально поєдналися історичність місць та людські долі, апогеєм же став параноїдальний сміх пристарілого пастора, котрий втомився проповідувати через брак віри.

З чого все починається? Сільська місцевість Луїзіани – це перша та єдина точка, звідки стартують дивні події 1995 року. Молоді детективи Раст і Марті знаходять труп жінки. Сам злочин обставлений так, щоб задіяти уяву полісменів і включити їх в таємничу гру, де від початку й до кінця сюжету протягнуто дві нитки – постійні сліди-згадування Каркаси й Жовтого короля або громили з пошрамованим обличчям.

Протягом розслідування спостерігатимемо блискавичну дедукцію Раста і винахідливість Марті у вигляді точно вимуштруваного шляху і безлічі підколів один над одним. Герої проживатимуть аномальну зацікавленість методами вбивці, його логікою та збоченим фетишизмом, часто забиваючи на власне життя, проти самої політичної системи, яка, за здогадками Раста, корумпована й чинитиме опір, адже існує «теорія змови», яку Марті та більшість не хочуть визнавати.

Час і простір в серіалі будуть сюжетно розділені на три періоди, проте феноменологічної складової цього пазлу ви не відчуєте, адже події (як і сама місцевість) матимуть єдиний стартер – незмінність: маленькі затоплені поселення в болотистих хащах, де начисто відсутня питна вода, зруйновані будівлі, які даватимуть знаки нашим героям і вестимуть їх углиб наближення фіналу – скромного звільнення від власної енергії самознищення.

Тож чому варто дивитись «Справжнього детектива»?

У серіалі багато п’ють, багато палять, багато лаються, багато конфліктують, тож якщо ви набожний християнин або зожник, вам може не сподобатися поведінка Марті чи того ж таки Раста і знадобиться додатковий похід у церкву або на турніки.

Якщо ви часто задумуєтеся над тим, яке життя все ж таки лайнове і беззмістовне, або, навпаки, вважаєте його божественним і прекрасним, можете сміливо це поєднувати. Раст Коул – як справжній Шопенгауер – змусить вас і посміятись, і поплакати над мізерністю ваших думок.

Якщо ви параноїк, то вам однаково сподобається Раст Коул зі своїми «теоріями психосфери» та інших перверзій, які Марті вдало матюкав, а часом ігнорував упродовж сезону, або навпаки налякає своїми одкровеннями стосовно того, що він є провідником «особливої енергії». Зрештою, впродовж серіалу Раста буквально добряче ковбаситиме і він бачитиме видіння – тим і цікавіше. Маленький спойлер – ковтати психоделіки Коул теж буде. Безсоння – страшна річ, і, щоб остаточно не з’їхати з глузду, нашому герою доведеться ще більше ризикувати: перетворюватися на алкоголіка від нудьги й продовжувати давно почату, проте остаточно не завершену справу.

Якщо ви любите ці дві сили, маю на увазі Ерос і Танатос, і часто замислюєтесь, як їх можна застосувати на практиці психоаналізу щодо себе, то ось вам маленький приклад – у Марті енергія еросу більше виражена, ніж у Раста, про що свідчать постійні сімейні зради Марті. Хоча тут закладене і вперте переконання самого героя, що все це робиться для «збереження сім'ї» (такий собі нещасний дон жуан наш Марті). Раст Коул – це навпаки бурхливий потік вогню, який сам себе спалює, рівень самознищення зашкальний. Енергія деструдо більш яскраво виражена. Ну і на додачу – наші герої однаково токсичні персонажі, хоч і виступають на боці світла. Раст і Марті – це не той типаж вічно усміхненого лейтенанта Коломбо, галантного й певного мірою манірного, ця парочка швидше нагадує бунтівних детективів Джиммі Макналті та Банка Морленда з серіалу «Дроти».

І насамкінець можна сказати: якщо ви любите різножанровий підхід до серіалів, то «Справжній детектив» вам сподобається – бо це і триллер, і нуарний арт-хауз, і блюзове сайкобіллі, яке гуркотітиме у ваших вухах, доки будете здійснювати перехід через болота тихої, здавалося б, нічим не помітної Луїзіани.