Біографія Раїси Іванченко
Раїса Петрівна Іванченко – українська письменниця (прозаїк, поет), історик, публіцист – народилася 30 листопада 1934 року в Гуляйполі (Запорізька область).
У 1957 закінчила історичний факультет Київського університету. Була на журналістській роботі: у червні-жовтні 1957 – завідувач відділу інформації редакції газети «Молодь України», у 1957-1965 працювала в редакції іномовлення Українського радіо.
У 1966 стала членом КПРС. 1967 року закінчила аспірантуру Київського університету. Того ж року захистила кандидатську дисертацію «Місце Михайла Драгоманова у суспільно-політичному русі Росії та України в другій половині 19 століття».
За публікації, присвячені Михайлові Драгоманову, зокрема повість «Передчуття весни» (1970), монографію «Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (друга половина 19 століття)» (1971), роман «Клятва» (1971), зазнала критики партійного та радянського керівництва.
Від 1967 викладала в Київському університеті: у 1967-1987 – асистент, старший викладач, доцент кафедри історії України, у 1987-1993 – доцент кафедри історії народів Росії.
Від 1994 – доцент, від 1996 – професор кафедри теорії та історії культури України Київського інституту культури (нині – Київський національний університет культури і мистецтв).
Від 1996 – професор і завідувач кафедри суспільних наук Київського міжнародного університету.
У 1994-1996 була головою Київської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
Від 1998 – голова благодійного братства святої княгині Ольги при Українській православній церкві Київського патріархату.
Друкується від 1957.
Книги:
«Клятва» (1971)
«Любити не просто» (1976)
«Не розминайсь із собою» (1980)
«Гнів Перуна» (1982)
«Золоті стремена» (1984)
«Сіті життя і смерті» (1986)
«Зрада, або як стати володарем» (1988)
Історична повість «Передчуття весни» (1970) та роман «Клятва» (1971) – про життя і творчість Михайла Драгоманова.
Збірки повістей і оповідань «Любити не просто» (1976) і «Не розминись із собою» (1980) присвячено морально-етичним проблемам сучасності.
Своєрідною тетралогією про Київську Русь, її міжнародні зв'язки є романи «Гнів Перуна» (1982, 1985), «Золоті стремена» (1984), «Зрада, або Як стати володарем» (1988) та «Отрута для княгині» (1995).
З їхніх сторінок постають образи видатних державців Діра і Аскольда, Рюрика, Олега, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Данила Галицького, Олександра Невського, відомих мислителів Нестора Літописця, Іларіона, Кирила і Мефодія та ін.
Окремі твори Раїси Іванченко перекладено російською і вірменською мовами.
Автор циклу радіопередач «З історії української державності» (1993-1994, 2001), «Історія без міфів» (2001-2003) та ін.
За участі Іванченко підготовлено кілька історико-документальних телефільмів: «Драгоманов», «Титан», «Історія Чорноморського флоту» (усі – 1995) та ін.
Премії та нагороди:
1996 – Шевченківська премія за тетралогію про Київську Русь: «Зрада, або Як стати володарем», «Гнів Перуна», «Золоті стремена», «Отрута для княгині».
2004 – орден «За заслуги» III ступеня.
2004 – орден святої Великомучениці Варвари.
2007 – орден «За заслуги» II ступеня.
Медалі «За трудову доблесть», «Ветеран праці» (1986).
Твори
Критика
