25-01-2021 Музыка 871

Пісні на вірші українських поетів

Як українська поезія звучить у сучасній музиці. Найкращі пісні на

До творчості українських поетів звертаються дуже багато сучасних композиторів і виконавців. Останнім часом особливо часто звучать пісні на вірші поетів, які творили в XX столітті. Багато музикантів пояснюють це явище своїм особистим ставленням до улюбленого поета. Деяким з них близька тематика віршів, ну а хтось пише і виконує такі пісні, бажаючи висловити свою повагу до того чи іншого автора.

Пропонуємо вашій увазі добірку пісень на вірші відомих українських поетів. Приємного прослуховування!

Один в каное - Човен


Іван Франко

Іван Франко

Човен

Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,
Мов дитя, цікава, шепче і розпитує вона:
«Хто ти, човне? Що ти, човне? Відки і куди пливеш?
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?»

І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить:
«Відки взявся я – не знаю; чим прийдеться закінчить
Біг мій вічний – тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,
Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.

Хвилі – то життя, то гріб мій, пестощі і смерть моя;
Понад власним гробом вічно ховзаюсь тривожно я.
Поти лиш живу правдиво, поки гріб той підо мнов:
Вітер гонить, хвиля ломить – і я вже на дно пішов.

Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль?
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль
Кажуть, що природа-мати нас держить, як їй там тре,
А в кінці мене цілого знов для себе відбере.

Що ж тут думати? Тримає, то тримає, а візьме,
То візьме – ні в сім, ні в тому не питатиме мене.
Непогідний, несвобідний день мій, вік мій: жий чи гинь –
Все одно! Шукати цілі? Вік борись, плисти не кинь!»

Хвиля весело плюскоче та леститься до човна,
Ніжна, мов дитина, шепче і пришіптує вона:
«Човне-брате, втіх шукати серед смерті, верх могил –
Се ж не горе! Глянь на море, кілько тут несесь вітрил!

Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув;
Хоч би й дев’ять не вернуло, то десятий повернув
І дійшов же до пристані. Та ніде той не дійде,
Хто не має цілі. Човне, як пливеш, то знай же, де!

Таж не все бурхає море, тихеє бува частіш.
Таж і в бурю не всі човни гинуть – тим ся ти потіш!
А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти?
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!»


Мар'яна Клочко - На згадку для Стефанії Шабатури


Василь Стус

Про згадку для Стефанії Шабатури

Москва. Столиця. В сотні лиць
нас озирає при вокзалі.
Нас автомати пронизали.
О рідна сестро, падьмо ниць!
Цей світ — це сон. Оця діра —
цвинтарна. Шара вся. Примарна.
Між ста потвор — сестра. І гарна,
як смерть. Межи потвор — сестра.
Шепоче тихо: Отче наш,
єси на небеси, — помилуй!
Коб лезо — то відкрив би жили.
А світ звіріє в сотню пащ.


Віктор Пашник - Вітер віє-повіває


Тарас Шевченко

Тарас Шевченко

Уривок з вірша Перебендя

Вітер віє-повіває,
По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє:
За могилою могила,
А там — тілько мріє.
Сивий ус, стару чуприну
Вітер розвіває;
То приляже та послуха,
Як кобзар співає...


Гич Оркестр - Тінь...день...сум...


Володимир Сосюра

Володимир Сосюра

Може, ми й не друзі.
На твоє «Прощай...»
нахилився в тузі,
облітає гай —

синій, синій, синій...
Тінь... день... сум...
Це листи осінні
на твою красу.

Де летить широко
в небо димний жах,
там біжать дороги,
вулиці біжать...

Вулиці горбаті,
на стіні плакат,
а на тім плакаті
чорная рука.

Ну, а під рукою
літери, як кров,
не дають покою,
кличуть знов і знов...

Одірву я руки,
губи одірву,—
тільки серце стуком
падає в траву...

Може, ми й не друзі?..
На твоє «Прощай...»
нахилився в тузі,
облітає гай —

синій, синій, синій...
Тінь... день... сум...
Це листи осінні
на твою красу.


Христина Халімонова - Ти Говориш


Заза Пауалішвілі

я знайшовши цей очерет

ти говориш вино вино
у весняну пору Великодню
із прозрінням усе що дано́
проступає крізь волю Господню

ти говориш душа душа
і ховаєшся від печалі
за спокутим рядком вірша
нанесе́ного на скрижалі

ти говориш війна війна
і вглядаєшся у безодню
над якою стоїш здавна..
.................................

я знайшовши цей очерет
я зайшов у цей очерет
щоб позбавитися від цноти


Квітка Цісик - Нiч така, Господи


Михайло Старицький

Ніч яка місячна

Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай…
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупі ми тут під калиною –
І над панами я пан…
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелеться полем туман;

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить;

Небо незміряне всипано зорями –
Що то за Божа краса!
Перлами-зорями теж під тополями
Грає перлиста роса.

Ти не лякайся-но, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько:
Тепло – ні вітру, ні хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
Й займеться зразу, мов жар;

Ти не лякайсь, аби тут та підслухали
Тиху розмову твою:
Нічка поклала всіх, соном окутала –
Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх…
Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
Й хвиля кохання – за гріх?


Плач Єремії - Мова гайова


Богдан-Ігор Антонич

Богдан-Ігор Антонич

Весна

Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.

Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,
хто сипле листя — кусні скла на тебе?
У решето ловити хочеш дощ?

З всіх найдивніша мова гайова:
в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,
на вільхах місяць розклюють зозулі,
росте Антонич, і росте трава.


DakhDaughters - Папіроси


Михайль Семенко

Михайль Семенко

Я сьогодні курю і курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смутний я сьогодні
смертельно смутний
Бо люблю її коси

Вечір притих зачарований місяцем сонним
Де самотить наш парк
Я сьогодні не там ах я хочу у парк
Хочу бути розмовним

Але буду мовчать поки прийде четвер
Кілька стоскнених день
Бо не можу ж я перший — який зараз день
Місяць вечір завмер

За одною — одна — я курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смертельно смертельно смутний
Я люблю її коси.


Grohotsky - Я думаю про Вас


Ліна Костенко

Лна Костенко дитяч врш

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.


BRUTTO - Вечірнє сонце


Ліна Костенко

Лна Костенко дитяч врш

Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.


Антін Дербіш - Синії очі

Володимир Сосюра

Володимир Сосюра

В твоїх очах - душа твоя
Все та ж кохана, юна.
Для мене радісно сія,
Торкає серця струни,
І струни радісно звучать
Про дні, сади квітчасті,
В твоїх очах небес*
І щастя, щастя, щастя...

Приспів:
Синії очі, чорнії брови -
Мрійно шепочуть хвилі дніпрові...
Пісню десь чути, зорі сіяють,
Сивий Славута човен гойдає...
Хвилі дніпрові мрійно шепочуть -
Чорнії брови, синії очі..

Про нашу згадую весну,
Прекрасну і тривожну,
На пісню щастя оберну
Сльозинку твою кожну...
Десь пропада зорі*
В траві росою тане
Не тільки кольором очей
Близька мені кохана...


ФІОЛЕТ - Вас так ніхто не любить


Микола Вінграновський

Микола Внграновський врш для дтей

Вас так ніхто не любить. Я один...

Вас так ніхто не любить. Я один.
Я вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті,
Вони мені одне лиш: ви і ви…
Димлять століття, води і народи…
Моя ви пам'ять степу-ковили,
Зорі червоний голос і свободи.
Дивіться, гляньте: мій — то голос ваш:
Як світиться він тепло на світанні…
Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.



Читайте также