Вірші про маму

Ми підготували добірку зворушливих і душевних віршів, які призначені для дітей. Також ви знайдете тут і вірші відомих українських поетів для дорослої аудиторії. За допомогою цих віршів можна висловити ті емоції, які ви відчуваєте до найдорожчої людини на Землі!

Привітання для мами зі святами

***

Матонко моя едина,
Ти для мене цілий світ!
І хоча я ще дитина,
Хоч мені ще кілька літ,
Та тебе, матусю мила,
Я кохаю над життя
І бажаю: будь щаслива,
Наче квітка весняна!

***
Я люблю свою матусю,
Я до неї пригорнуся.
Вона добра і привітна,
Ніби сонце в небі, світла.

Дякую, мамо, за ніжні долоні,
Ласку, турботу та ночі безсонні,
За ту колискову, що вночі співала,
Бажаю, щоб сліз твої очі не знали.

***

Я не знаю, мама мила,
Що тобі і побажати...
Перш усього – щастя, сили,
І здоров”я всім у хаті.
Щоб жили ми всі у згоді,
Як ти завжди нас учила.
Щоб твоя усмішка гарна
Нас, як сонечко, всіх гріла.

Вірші про маму відомих поетів (для дітей)

Анатолій Костецький

Все починається з мами

Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі та хащі..
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!

Сонечкова мама

Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.

І чистим сонечко встає
Щодня з-за небокраю…
І в нього, мабуть, мама є,
Бо хто ж його вмиває?

Читайте також: Коли День матері в Україні?

 

Грицько Бойко

Не загублюся!

Вийшов синочок
Сам в дитсадочок.
Вчить його мама:
— Йди собі прямо!
Йди, та дивися —
Не загубися!..
— Добре, матусю,
Не загублюся!
Я ж вам не голка,
Я ж вам Миколка!

Читайте також: Вірші про тата

Наталя Забіла

Мамине свято

Восьме березня настало –
Славне свято всіх жінок,
І сьогодні ми позвали
Наших мам у дитсадок.

Кожній мамі подарунки
Готували малюки,
Малювали їм малюнки
Вишивали килимки.

Ще й прикрашений квітками
Написали їм плакат:
«Хай живуть хороші мами
Всіх дівчаток і хлоп`ят!»

Дмитро Павличко

Мати

Перше слово — Мати,
Друге — Україна.
Так учився розмовляти
Я, мала дитина.

Кожне слово пахне,
Мов листочок м’яти.
Та, мов квітка короваю,
Пахне слово Мати.

Кожне слово світить
Гранями рубіна,
Але сяє, наче сонце,
Слово Україна.

Платон Воронько

Наша мама

Наша мама у артілі
Робить на пекарні,
Випікає білі-білі
Паляниці гарні.
А для нашого садка
Ще біліша є мука,
І вона з тії муки
Нам готує пиріжки.

* * *

Мати щоліта полотна білила,
Праником била, била та й била
В кладку осикову, біля загати.
Гупає праник…
Лягаю спати.
Встану удосвіта — гупає праник,
Мов кроком пудовим ступає світанок.

Й нині, як вечір надходить, не ранок, —
Чую відлунок…
Ні, то вже не праник
Біля загати в качинім озерці, —
Мамина втома відболює в серці.

Вадим Пепа

Матуся моя

Росте помаленьку Оленка
Та й каже:
- Бабусю рідненька!
Мене ви не дуже хваліть,
Я знаю, - мені вже п'ять літ, -
Найкраща у світі не я,
Найкраща матуся моя!

Ірина Жиленко

Весна і мама

Якось я спитала у Весни:
- Ти чому приходиш, поясни?
І весна сказала прямо:
- Поспішаю я на свято Мами!
Поспішають квіти проростати,
Поспішають журавлі вертати,
Поспішає сонечко теплішать,
Поспішають діти розумнішать.
В Африці далекій пам ятаю,
Говорив мені Премудрий Слон,
Що якби на світі мам не стало,
То й весни на світі не було!
Ще сказав: «Ви помічали, може –
Кожна мама із весною схожа».
І відкрив мені він таємницю,
Що весна із Мамою сестриці...

Тамара Коломієць

Найкращий дарунок

На мамине свято,
На мамине свято
Хороших дарунків
Для мами багато.
Найперший од тата —
Шовкова кофтина.
Од старшого брата —
Барвиста хустина.
Од діда — картина,
Велика, у рамі,
Та мій, мій найбільше
Сподобався мамі.
Погляньте, який:
На вікні, на осонні, —
Альпійські фіалки
Цвітуть у вазоні.
На мамине свято,
На мамине свято
Я в гості весну
Запросив у кімнату!

Микола Сингаївський

Вишиванка

Ми своїми вправними руками
Вишивали рушничок для мами,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

Є на ньому півники святкові,
Є на ньому квіти малинові,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

Синя нитка – птиці прилітають.
А червона – квіти зацвітають,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

Листя вишиваємо ласкаве,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

Матусине щастя

Є турбота в сонця —
Людям помагати,
Яблука і вишні
Соком наливати.

А моя турбота —
Мамі помагати,
Братика малого
В колисці гойдати.

І на щастя неньці
Швидше виростати,
Щоб завжди пишалась
Батьківщина-мати.

 

Олена Пчілка

Мама й доня

Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!

Впадає матуся,
Дівчатко милує, —
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!

Весняні квіти

Весна чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, і травка,
Й зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна —
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять,
Голівки підводять
Од сну зимового
До сонця ясного!

Ті квіти дрібненькі,
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю.
Я їх позбираю
В пучечок докупки —
Для мами-голубки!

Микола Вінграновський

Сон

Вночі під ранок у гнізді
У комишах при мамі
Проснулось каченя собі
І глянуло в тумані

На срібне мамине перо,
На срібне небо повне...
Перевернулось на крило
І знов заснуло сонне.

І снився каченяті сон,
Солодкий сон при мамі:
Цвіте куга, цвіте пасльон
При березі в тумані.

Цвіте при хмарі хмареня,
І зірка недалечко...
І чуло сонне каченя:
Цвіте його крилечко.

Цвіте на небо, на політ,
На голубі тумани,
На синій цвіт, на синій світ
В гніздечку біля мами...

Ліна Костенко

Сунички

Під маленькими яличками
У смарагдовій траві
Літо виросло суничками —
То по одній, то по дві.

Ой, сестриченько-яличко,
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамі і собі!

Дмитро Білоус

Чи вчила вас мати

— Скажіть, люди добрі,
чи вчила вас мати,
виходячи з хати,
тихцем промовляти,

щоб ви не забули бува
сказать на дорогу слова:
— Святий ангеле,
ходім зі мною:
ти попереду,
а я (скажи ім’я своє)
за тобою...

І хрестить нас мати
на ріднім порозі,
щоб нам, її дітям,
щастило в дорозі.

Коли з вами ангел
попереду піде,
вас будуть минати
невдачі і біди.

Вірші про маму відомих поетів (для дорослих)

Тарас Шевченко

Сон

Нa панщині пшеницю жала;
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, − пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом;
Росповила, нагодувала,
Попестила, і ніби сном,
Над сином сидя, задрімала.
І сниться їй: той син Іван
І уродливий, і багатий,
Уже засватаний, жонатий,
На вольній бачиться, − бо й сам
Уже не панський, а на волі;
І на своїм веселім полі
У-двох собі пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть...
І усміхнулася, небога.
Прокинулась − нема нічого!..
На Йвася глянула; взяла
Його, гарненько сповила,
І копу дожинать пішла,
Поки не чути ланового.

Андрій Малишко

Мати моя, мати дорога

Моїй матері присвячую

Мати моя, мати дорога,
Осінь горить в полях,
Хай ані мжичка; ані юга
Не занесе твій шлях.

Мати моя, голово стара,
Встали багряні дні,
Мчать ешелони біля двора,
Треба спішить мені.

Мати моя, опада сніжок,
Килимом стеле путь,
Хай не завіє твоїх стежок,
Що синові в серце йдуть.

Пісня про рушник

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Варвара Гринько

Мама

Ще в колисцi немовля
Слово "мама" вимовля.
Найдорожче в свiтi слово
Так звучить у рiднiй мовi.
Мати, матiнка, матуся,
Мама, мамочка, мамуся.
Називаю тебе я,
Рiдна ненечко моя!

Євген Сверстюк

Матері-страдниці

Далека, самотня й далека,
у цілому світі одна, дні і ночі,
у студень і спеку,
до мене летить вона.
Рідна, як пісня з колиски,
тиха, як свято волинське.

Готова завжди до страждання,
до горя, до болю і втрат,
вона віддала б останнє
й терпіла сама стократ,
щоб доля мене ласкала,
щоб лихо мене минало.

Але у безсонні ночі,
як ноги і руки гудуть,
гнітять її сни пророчі
про тернями вкриту путь.
Що я не такий, як люди,
і щастя мені не буде.

Навколішки в тихій молитві,
як страдниця і як свята,
благає вона захистити
і небо мені пригорта.
А потім свої скорботи
топить у вічній роботі.

Розгойдані темні хвилі
лягають в тюремні сни
і носять уламки милі.
То образ її між них,
чи тільки страждання безкрає?
Я знаю: любов не вмирає.

Василь Симоненко

Матері

В хаті сонячній промінь косо
На долівку ляга з вікна…
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили —
Це життя трудового плід.
Але в кожному русі — сила,
В очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу —
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.

Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.

Вклонися їй

"…жінки — матері нашого народу..."
О. Довженко

Коли малим ти вперше став
на ноги -
Яка ж то радість матері була!
Від тихої колиски до порога
Вона тебе за руку провела.

Вона прибігла стомлена з роботи,
І, може, сон їй очі замикав,
А дома — новий клопіт і турботи,
І довга низка непочатих справ.

І ти не знав, що терпли в неї руки,
Коли вона сідала до стола
І, затаївши біль в душі і муку,
Із батьком річ проникливу вела.

Вона писала: “Добре нам живеться,
Ти ж про одне, про перемогу дбай.
Уже синок наш бігає й сміється…
Скоріше окупантів добивай…”

Вона усе тоді робити вміла,
Вона усе тоді робить могла,
Вона усім нам щедро уділила
І ласки, і сердечного тепла.

Їй не шкодуй синівської любові,
Її мозолі й зморшки — все шануй,
Вклонися їй, скажи привітне слово
І руки працьовиті поцілуй.

Навчись її всім серцем поважати
І берегти від злоби і наруг:
Невтомна жінка — трудівниця, мати,
Вона твій перший і надійний друг.

Їй по плечу, здається, світ підняти,
Їй справи по плечу — великі і малі,
Бо це ж вона, вона народу мати,
А значить —
Мати правди на землі.

 

Олександр Олесь

Моїй матері

Приснилося, що я вернувсь додому.
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Сміються в сонці золотому
Річки, і села, і поля.

Ось-ось прийду до хатоньки моєї,
Де мати жде мене й не жде,
Я скрикну "Матінко!" до неї,
Вона на груди упаде.

І будуть литись теплих сліз потоки
І в них бринітимуть слова:
"Я ждала, ждала цілі роки
І в'яла, сохла, як трава..."

Іду зеленою межею,
Кругом хвилюються жита,
І в'ється щастя над душею —
І на плечі нема хреста...

Прокинувсь в морі раювання
І все збагнув, і похолов...
Іду дорогою вигнання,
І по сліду моєму — кров.

Іван Франко

Пісня і праця

Пісне, моя ти сердечна дружино,
Серця відрадо в дні горя і сліз,
З хати вітця, як єдинеє віно,
К тобі любов у життя я приніс.

Тямлю як нині: малим ще хлопчиною
В мамині пісні заслухувавсь я;
Пісні ті стали красою єдиною
Бідного мого, тяжкого життя.

"Мамо, голубко! — було, налягаю. —
"Ще про Ганнусю, шумильця, вінки!"
"Ні, синку, годі! Покіль я співаю,
Праця чекає моєї руки".

Мамо, голубко! Зарана в могилі
Праця й недуга зложили тебе,
Пісня ж твоя в невмираючій силі
В мойому серці ясніє, живе.

Ох, і не раз тая пісня сумненька
В хвилях великих невгодин життя
Тихий привіт мені слала, мов ненька,
Сил додала до важкого пуття.

"Синку, кріпися! — мені ти твердила. —
Адже ж не паном родився ти, чей!
Праця, що в гріб мене вчасно вложила,
Та лиш тебе доведе до людей".

Правда, матусю! Спасибі за раду!
Я її правди не раз досвідив.
Праця дала до життя мні принаду,
Ціль дала, щоб в манівцях не зблудив.

Праця ввела мене в тайники темні,
Відки пісень б'є чарівна пора,
Нею дива прояснилися земні,
Загадка нужди людської стара.

Пісня і праця — великі дві силі!
Їм я до скону бажаю служить;
Череп розбитий — як ляжу в могилі,
Ними лиш зможу й для правнуків жить.