Терень Масенко. Повернення
Не крийсь туманом, найрідніше небо,
Коли з доріг вертаюся у дім!
Мій Києве, я мав жалі від тебе,
А чую їх лиш в спомині моїм.
Бо хто в дорозі щирий і розважний
Стрічав людей, мов сонця теплий схід, -
Тому вже світ великий, неосяжний
Давно змінив маленький звичний світ.
Хай свіжий вітер до порога свище!
Мене стрічає сотня дружніх рук.
О Київ мій! Ти завжди будеш вищий
Од наших бід, печалей і розлук.
Твори
Критика
