Терень Масенко. ​Волошка

Ти знову снилася мені,
Дитинство... Степ в росі...
Волошки вплетено рясні
В твоїй важкій косі.

І небо чисте й голубе
Над сном гарячих трав.
За сині очі я тебе
«Волошкою» назвав.

І зникла ти серед ланів
Не вчора, не торік.
А голос дальній твій дзвенів
У серці цілий вік.

Біографія

Твори

• Волошка
• Повернення
• Щодня чекаю на побачення

Критика

• Від рідної землі
• Думки і почуття поета
• «Я тільки правду серцем кличу» (Сумні очі степовиків)