Терень Масенко. Волошка
Ти знову снилася мені,
Дитинство... Степ в росі...
Волошки вплетено рясні
В твоїй важкій косі.
І небо чисте й голубе
Над сном гарячих трав.
За сині очі я тебе
«Волошкою» назвав.
І зникла ти серед ланів
Не вчора, не торік.
А голос дальній твій дзвенів
У серці цілий вік.
Твори
Критика
