Пантеон осені

Осінь — першою барвою дня,
осінь — золотом, пам’яттю, тишею,
простором простору — поруч усе!
Осінь — славою (давньою, першою) —
пантеон під склепінням небес!
Приходьте усі, хто — далеко,
приходьте усі, хто —рідний,
приходьте усі, хто — до нас!
Простір всьому і відкритість,
пошана всьому і уклін.
Осінь єднає, наближує... — світить!
Осінь назустріч усьому іде,
осінь освячує кожну хвилину,
повниться світлом прозорим день...
Слово всьому і пам’ять,
простір всьому і тиша.
Віття спинились щасливо- сумні.
Слава всьому. Амінь.