Спогадати

■

Про що цей дощ? Про що мовчать Карпати?
Сумна Лужанка далеч пам’ята.
І не дознать, не спогадати:
звідкись вона — вода, вода, вода.
Про що тут камінь думає одвіку?
Про що смереки витекли в блакить?
І хто прогляне тайну цю велику:
у світ, у простір, в далеч, в тишу—жить?!

■

Нехай іде цей дощ — від ранку і до ранку.
Нехай зажур у глиб віків тече.
І віддає вікам свій глас Лужанка...
Хай дивиться печаль Твоїх очей.
Хай буде все, що є у світі й буде.
Триває день, і відає вода,
і знає простір, камінь не забуде:
свята, свята, свята!