Здаровано простір і світло...
Здаровано простір і світло.
Полишено осінь — сумуй!
Печалься глибоким світлом,
відкрийся, як далеч — йому.
Будь рівним йому — прозорим.
... Осені тихе лице!
Спинились літа, як гори,
як простір впокорений цей.
Ми вийшли назустріч долі,
дивимось: рине вода...
Все, що спинилось довкола —
день назавжди згадав.
